Леся Українка - Руфін і Прісцілла, Леся Українка

панночко цяцькована! Скоріше!

Доволі хизуватись! Скоч до нього!

Чи ж він не гарний хлопець? Твій земляк!

Регіт, тупання, цькування. Хтось пускає на арену загострену паличку - стиля.

 

Грек

(злякано)

Ой влучив! Скочила!

 

Вулична жінка

А ти злякався?

 

Нартал

(зненацька вибігає на видимий куток арени)

Меча! Меча!

 

Вояк

(кидає йому меча)

Ось, на тобі, воюй!

(До гетери.)

Так цікавіше буде.

 

Гетера потакує головою і, не одриваючись, зорить на арену. Нартал знов зникає з видимого кутка. В публіці палка́ цікавість. Багато хто спинається, щоб краще стежити за боєм Нартала з пантерою, що відбувається за сценою.

 

Старий юрист

Вперше бачу,

щоб християнин збройно боронився.

 

Гетера

(кричить на арену)

Гей, християнине, чом не співаєш?

 

Голос Нарталовий

(подає дикий бойовий крик)

О-о-о - гей!

 

Голос

Ох, як сплелися!

Весь цирк завмирає в напруженні. Грек, затулившись плащем, утікає геть з цирку.

 

Вояк

Га!! Убив!

Грім оплесків. Буря загоди. Потім раптом:

 

Голоси

Давайте звіра ще! Пускайте лева!

 

Нартал

(скривавлений, розшарпаний вибігає на видимий куток арени)

Гей, ви, римляни! Вас я викликаю!

Невже ви не одважніші од звірів?

 

Гетера

(торкає вояка)

Іди, іди! Побийся з ним!

 

Вояк

(згорда)

Іще що?

Хіба я гладіатор?

 

Нартал

(раптом заточується, хапається за груди і падає)

Ой… конаю…

 

Поет

Він ранений…

(Одвертається.)

Ні, се зовсім негарно…

чом не подасть весталка знак добити?

 

Цирковий карніфекс приходить, добиває Нартала і виволікає його за сцену великим гаком.

Люди сідають. Обмахуються віялами. Відпочивають.

 

Гетера

Ну, а тепер же що? Сього нам мало.

 

Голос покликача судового

Зволив божистий цезар-імператор,

щоб Кнея Люція скарать вигнанням,

Руфіна ж і Прісціллу зарубати.

 

Вояки і частина люду

Хвала тобі, наш цезар-імператор!

 

Покликач

Сенат і римський люд постановляє,

щоб виконать сей вирок необарно.

 

Голоси

Народові й сенатові хвала!

 

Римлянин у далматиці

Ну, знов прощальна сцена! Як се нудно!..

(Ліниво одкидається на спинку лавки і заплющує очі.)

 

Клієнт

А Люцій і Руфін прощались гарно.

 

Римлянин у далматиці

(не ворухнувшись)

Нехай собі… лінуюся дивитись…

 

Клієнт

Глянь! Ось вони обходять всю арену,

прощаються з народом римським.

 

Патрон

(стрепенувшись)

Де?

На видимому кутку арени незабаром показуються Руфін і Прісцілла. Вони побралися за руки і ступають повагом. За ними йдуть два вояки з голими мечами. Деколи обоє засуджені спиняються і вклоняються людові.

 

Руфін

Прощай, мій Риме, хутко й ти загинеш.

 

Жерці

Він заклинає Рим! Рубайте швидше!

 

Прісцілла

Хай бог тебе рятує, рідний люде.

 

Вояки

Нам геній цезаря найбільший бог!

 

Руфін і Прісцілла проходять за сцену. Незабаром чутно глухий, але сильний стук двох мечів, що рубають враз. Коротке зітхання пролітає по людях. Публіка гучно встає і рушає виходити з цирку.

 

Кінець.

 

 

 

До другого тому творів Лесі Українки ввійшли драматичні твори, написані в 1908-1913 рр.

Більшість автографів зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у фонді Лесі Українки (ф. 2). 50

Твори друкуються в хронологічній послідовності, за часом їхнього написання.

Скорочені в автографах та першодруках імена дійових осіб подаються повністю беззастережно.

 

 

РУФІН І ПРІСЦІЛЛА

 

Драма в 5-ти діях

 

Уперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник» (далі - ЛНВ), 1911, кн. 10, с. 3-44; кн. 11, с. 193-241, із значними редакційними скороченнями, без п’ятої дії.

Повністю за чистовим автографом уперше надруковано у вид.: Українка Леся. Твори. В 5-ти т. К., 1951, т. 2.

Збереглися: чорновий автограф, датований «28.VIII.908 р. Ялта» (ф. 2, № 803); недатований чистовий рукопис, писаний Лесею Українкою, її чоловіком, українським музикознавцем і фольклористом Климентом Васильовичем Квіткою (1880-1953), та невідомим переписувачем (ф. 2, № 802); недатований повний список драми невідомою рукою (ф. 2, № 820); підготовчі та бібліографічні матеріали, виписки іноземними мовами (ф. 2, № 804, 805).

Роботу над драмою «Руфін і Прісцілла» Леся Українка розпочала 1906 р. У листі до сестри Ольги від 23 лютого 1907 р. вона писала: «Останні дні під впливом спокійнішого настрою і кращих звісток почала було я писати і навіть посунула чимало вперед свою нову драму» (Українка Леся. Зібр. творів. У 12-ти т. К., 1979, т. 12, с. 192). 51

Робота над чорновим варіантом драми була закінчена у серпні 1908 р. Але письменниця ще два роки продовжувала працювати над твором.

Чорновий автограф драми має кілька шарів авторських виправлень різного характеру, варіантів окремих сцен. Текст правився кілька разів чорним і червоним чорнилом, олівцем. В основному велося скорочення тексту - вилучалися окремі сцени, скорочувались монологи і діалоги, змінювались імена, усунено кілька епізодичних персонажів, що не відігравали помітної ролі в розвитку дії.

Зокрема значно скорочено діалог Руфіна і Прісцілли у дії I. Після вигуку Руфіна «Звичайне!» далі йшов такий текст:

 

 

Прісцілла

Тепер скажи: що, якби ми обоє

були в тяжкій пригоді, у полоні

у варварів яких? Ти був би в путах

залізних, нерозривних, я була б

уся у владі варвара лихого

і мусила б його чинити волю,

і не було б для мене оборони,