Верона Дарк - "Невільниця серця", Верона Дарк
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Йшли дні. Довгі, мов роки. Карім, мов тінь самого себе, блукав будинком, мовчазний і холодний. Він не спав — очі були червоні від безсоння, не їв — тіло почало втрачати силу, і лише віскі в його руках залишалося незмінним. Алія кожного дня намагалася знайти в ньому хоч краплю світла, хоч погляд, хоч слово — марно. Його душа мовчала, загублена у мороці болю й вини.
Алія втомлювалася, але не здавалась. Вона приносила йому їжу, говорила тихо й ніжно, сподіваючись, що він почує… Але щоразу натикалася на стіну. На холод. На мовчання.
Того вечора все було інакше. Карім стояв біля вікна, спостерігаючи, як сутінки огортають сад. Він нарешті прийняв рішення. Рішення, яке рвало його серце на шматки, але яке, як він вважав, було єдино правильним. Він не може дозволити, щоб Алія постраждала через нього. Як Єрат. Як усі навколо. Вона — світло, а він — темрява. І темрява не має права торкатися світла.
— Покличте її, — глухо сказав він охоронцю.
Алія увійшла з надією. Вперше за дні її серце стиснулося від передчуття, що, можливо, він нарешті заговорить. Але Карім стояв до неї спиною. І тоді він промовив:
— Збирай речі. Ти їдеш.
Вона завмерла.
— Що? — тихо прошепотіла вона, не вірячи почутому.
— Я сказав — ти їдеш. Я... награвся. Я ніколи не кохав тебе.Ти була просто забавкою. Помилкою. І я виправляю її. Забирайся з мого дому, поки я ще стримуюсь.
Алія відступила назад, мов від удару. Її очі наповнились сльозами, але вона не дозволила їм впасти.
— Ти... це не правда… — прошепотіла вона.
Карім обернувся. Його очі були льодяні, але в глибині — біль, якого вона не бачила ніколи.
— Іди, Аліє. І більше не повертайся.
Її серце розривалося. Але вона не сказала більше ні слова. Лише гірко заплакала, прикриваючи обличчя рукою, й мовчки вийшла з кімнати. Вночі вона сама, без супроводу, з однією валізою покинула дім, який уже став їй рідним. Покинула чоловіка, якого любила понад усе.
Він залишився стояти в темряві, і лише коли двері з грюкотом зачинились за нею — Карім дозволив собі впасти на коліна.
І душа його знову поринула в тишу.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «"Невільниця серця", Верона Дарк», після закриття браузера.
