IrenStasiuk - Місто під чарами, IrenStasiuk

— Я боюся… — вона прошепотіла, її серце билося шалено. — Боюся, що це… це нас змінить, і ми вже не будемо такими, як раніше.

Артем не відповів, тільки підняв її обличчя, обережно торкаючись її підборіддя пальцями. Його рухи були м’якими, але в них відчувалася сила, яка штовхала його діяти так, як він не мав би діяти. Він не міг більше відкладати це.

— Ми вже змінилися, Олено, — прошепотів він, і його губи торкнулися її чола, ніжно, але сповнено такої магії, що вона закрила очі. — І ми не повернемося до того, що було.

І в той момент, немов сама Лавра відчула цей потяг, світ навколо них на мить стих. Магія між ними вибухнула, немов сила, яка тягне їх один до одного.

Олена не могла більше чинити опір. Вона відчула, як його губи торкаються її шиї, знижуючи її опір до нуля. Її тіло відгукувалося на нього без жодної думки. Вона не була впевнена, чи це магія Києва, чи це те, що сталося між ними, але не могло бути сумнівів: вони були разом, і це вже було більше, ніж просто пристрасний момент.

Її серце билося так сильно, що здавалося, воно зараз вибухне. Відчуття його дихання на шкірі і його рук, які обвивали її, наче забирали все з неї — і залишали тільки відчуття його присутності. Вона могла чути, як швидко він дихає, і знала, що так само йому важко, як і їй. Всі їхні почуття перепліталися, і вони зрозуміли, що це був їхній момент.

Але в той же час, коли їхні губи зустрілися в поцілунку — гарячому, сповненому пристрасті й бажання — раптово все навколо них вибухнуло вражаючим світлом.

Вони обірвали поцілунок, дивлячись на те, що відбувалося навколо. Лавра почала світитися зсередини, як ніколи раніше. Страждаючі стіни монастиря почали вібрувати під потужністю магії, що їх оточувала. Все стало настільки яскравим, що Олена змусила себе відвести погляд від Артема і зосередитися на тому, що насправді відбувається.

Магія в повітрі ставала нестерпною, вона проникала в шкіру і змішувалася з їхнім бажанням, ще більше підтверджуючи те, що це був не лише момент, а вибір, який вони зробили. Вибір, який не можна повернути назад.

— Що це? — прошепотіла Олена, її голос знову став тривожним.

Ярослав, що стояв неподалік, миттєво реагував.

— Це не просто магія, — сказав він, його голос став різким. — Це те, що пробуджує сам Київ. Він прийняв вас, але тепер, можливо, ви стали частиною його темної сили. Будьте готові до того, що він хоче від вас.

Артем і Олена обернулися, і в цей момент вони зрозуміли, що їхня битва не лише за місто. Вони стали частиною чогось набагато більшого — магії, що змінює не тільки їх, але й саму сутність Києва.

Олена відчула, як страх повертається, але це не було вже звичайне почуття. Це був виклик. Вона готова була пройти через це з Артемом, бо знала — їхня сила була в тому, щоб пройти цей шлях разом.

І з новою рішучістю вони пішли вперед, де Лавра і темна магія міста вже чекали на їх наступний крок.

І хоч магія міста досягала кульмінації, в повітрі все ще панувала тиша, яка зривала всі відчуття. Але між ними, в цьому просторі, де вже не було місця для простих слів, залишалося тільки те, що вирувало в їхніх серцях.

Олена стояла, немов заворожена, серед цієї божевільної енергетичної бурі, яка охоплювала Лавру. Відчуття, що Київ сам по собі став живим і небезпечним, стало ще більш яскравим, але її думки зараз були не про магію. Вона не могла не відчути, як у її тілі запалюється щось інше, не менш потужне.

Артем був поруч, і його присутність зараз стала для неї єдиним сталим елементом серед усієї цієї бурі. Він стояв поруч, і його очі були сповнені не лише рішучості, але й прихованої пристрасті, яку не можна було більше стримувати. Він не мав жодного бажання ховатися за словами чи сумнівами — вони обидва це відчували.

В його погляді була така інтенсивність, що Олена могла заплющити очі і все одно бачити його очі. Вони були як полум'я, яке не давало їй можливості відвести погляд. І раптом, наче саме місто погодилося на це, їхні серця заговорили знову. Їхні долоні зустрілися, і Олена не змогла зупинити себе від того, щоб не стиснути його руку ще сильніше.

— Ти все ще боїшся? — його голос звучав так близько, ніби він був частиною її.

Відповідь Олени не прийшла словами. Вона лише покачала головою і потягнула його до себе. Лавра, з її магією і таємницями, здавалася зовсім чужою на фоні того, що вони відчували один до одного. Вона затримала подих, і, коли їхні губи зустрілися, це було як спалах світла серед темряви.

Поцілунок був гарячим, шалено пристрасним, і в ньому не було нічого стриманого. Це був не просто поцілунок — це було те, що об'єднувало їх душі і тіла в одну енергію, сильну, як та магія, що переповнювала кожен сантиметр цього старовинного міста. У ньому не було місця для сумнівів. Це був момент, коли вони перестали бути двома людьми. Вони стали чимось більшим — єдиним цілим.

Олена відчула, як її серце почало битися ще швидше, як його руки, що обіймали її, передавали всю ту силу, яку вона прагнула зрозуміти. І в той самий момент вона доторкнулася до його обличчя, пальцями провела по його щелепі, що стала більш різкою від напруги, і поцілувала його знову — ще глибше, ще сильніше.

Артем відповів їй з такою ж пристрастю, яка відчувалася в його рухах, і вона знала — це не просто бажання, це була їхня спільна битва з тим, що виникло між ними. Все, що вони пережили разом, все, що було між ними — це був не просто зв'язок, а єдність, що пройшла крізь простір і час.

Але раптово, як тільки їхні тіла ще більше наблизилися, навколо них розпочалася нова хвиля магії. Київ не дозволяв їм забути, що це місце було не тільки про кохання і пристрасть, а й про випробування, про виклики, яких вони ще не могли зрозуміти. Лавра знову загуділа, наче відгукувалась на їхній поцілунок, прокидаючи в собі темні сили, готові поглинути все, що стояло на їхньому шляху.

Олена відчувала, як темна енергія струмує крізь її шкіру, як місто починає все більше поглинати їх. І хоча поцілунок не припинявся, Олена знала, що цей момент — не кінець. Це була лише частина того, що їм ще належало пережити разом.