Микола Васильович Гоголь - Зібрання творів у семи томах. Том 6. Духовна проза, Микола Васильович Гоголь

своїй справі, як монах монастирю. Добре б навіть, якби видана Іванову сума була надто великою, щоб мимовільно почухали свою потилицю всі інші. Не бійтесь, цю суму він не візьме собі; може бути, з неї й копійки не візьме для себе, — ця сума вся буде використана на допомогу істинним трудівникам мистецтва, котрих знає художник краще, ніж який-небудь чиновник, і розпорядження з цього діла будуть зроблені краще чиновницьких. За чиновником чимало може водитися: у нього може трапитись й жінка-модниця, й приятелі-їдоки, котрих треба пригощати обідом; чиновник заведе і штат, і блиск; стане навіть ствержувати, що для підтримання честі російської нації треба задати пороху іноземцям, і вимагатиме на це гроші. Але той, хто сам подвизався на тому поприщі, котрому потім повинен допомогти, хто чув зойк потреби й злиднів істинних, а не вдаваних, хто терпів сам і бачив, як терплять інші, і співчував їм, і ділився останньою сорочкою з неімущим трударем у той час, коли й самому нічого було їсти і ні у що вдягнутися, як робив це Іванов, той — інше діло. Тому можна сміливо довірити мільйон і спати спокійно, — не пропаде даремно копійка з цього мільйона. Зробіть же справедливо, а листа мого покажіть багатьом як моїм, так і вашим приятелям, і особливо таким, котрих управлінню довірена яка-не-будь частина, тому що трударі, подібні до Іванова, можуть трапитися на всіх поприщах, і все-таки не слід допустити, щоб вони померли від голоду. Якщо станеться, що один, відокремившись від усіх інших, візьметься дужче за всіх за своє діло, хоч би навіть і своє власне, але коли він скаже, що це, вочевидь, власне його діло буде потрібне всім, вважайте його ніби на службі й видавайте насущне харчування. А щоб пересвідчитись, чи немає тут якогось обману, тому що під таким виглядом може пробратися лінивий чоловік, який нічого не робить, слідкуйте за його власним життям; його власне життя скаже все. Якщо він так само, як Іванов, плюнув на всі звичаї та умовності світські, надягнув просту куртку і, відігнавши від себе думку не тільки про втіхи і гулянки, а навіть думку завести коли-небудь дружину й сімейство чи якесь господарство, веде життя істинно чернече, гне спину вдень і вночі над своєю роботою і молиться щохвилини, — тоді нічого довго розмірковувати, а треба дати йому засоби працювати, не слід також квапити й підштовхувати його — дайте йому спокій: підштовхне його Бог без вас; ваше діло тільки дивитися за тим, щоб він не помер від голоду. Не давайте йому великих коштів; дайте йому бідне і жебрацьке навіть утримання, і не спокушайте його спокусами світу. Є люди, котрі повинні вік залишатись жебраками. Жебрацтво є блаженство, котрого ще не розкусив світ. Але кого Бог удостоїв скуштувати його солодощі і хто вже полюбив істинно свою жебрацьку торбу, той не продасть її ні за які скарби тутешнього світу.

1846

XXIV

Чим може бути дружина для чоловіка в простому домашньому побуті, за нинішнього стану речей у Росії[97]

Довго думав я, на кого з вас напосісти: на вас чи на вашого чоловіка? Нарешті насмілююсь напосісти на вас: жінка швидше здатна отямитись і зрушити. Стан вас обох, хоч ви вважаєте себе на вершині блаженства, як на мене, не тільки не блаженний, а навіть гірший стану тих, котрі вважають себе у горі й нещасті. У вас обох є багато гарних якостей душевних, сердечних і навіть розумових, і немає тільки того, без чого все це нічому не послужить: немає всередині себе управління собою. Ніхто з вас не господар собі. У вас немає характеру, якщо визнати характером міцність волі. Ваш чоловік, відчуваючи цей недолік у собі, одружився зумисне з тим, щоб знайти в дружині собі збуджування на всяке діло і подвиг. Ви за нього вийшли заміж з тим, щоб він був вашим збудником у всякому ділі життя. Обоє один від одного чекають того, чого немає в обох. Кажу вам: стан ваш не тільки не блаженний, а навіть небезпечний. Ви обоє розпливетесь і розпуститесь серед життя, як мило у воді; всі ваші достоїнства і гарні якості зникнуть у безладі дій, який один зробиться вашим характером, і станете ви обоє — уособлене безсилля. Моліть Бога про міцність. У Бога можна все вимолити, навіть і міцність, котру, як відомо, ніякими засобами не може дістати безсила і квола людина. Дійте тільки розумно. «Молись і до берега гребись», — каже прислів’я. Проказуйте це собі і вранці, і в полудень, і ввечері, і в усі години дня: «Боже, збери мене всю в саму мене і укріпи!» — і дійте протягом цілого року так, як я вам зараз скажу, не роздумуючи поки, навіщо і до чого це.

Всю господарчу частину дому візьміть на себе; прибутки і видатки щоби були у ваших руках. Не ведіть загальної видаткової книги, але з самого початку року зробіть кошторис усього наперед, охопіть усі потреби ваші, продумайте наперед, скільки можете і скільки ви повинні витратити за рік, відповідно до ваших статків, і все зведіть до круглих сум. Розділіть ваші гроші на сім приблизно рівних куп. У першій купі будуть гроші на квартиру, з опалюванням, водою, дровами і всім, що має стосунок до стін дому й чистоти двору. У другій купі — гроші на стіл і на все їстівне з жалуванням кухарю і продовольством усього, що живе у вашому домі. У третій купі — екіпаж: карета, кучер, коні, овес, словом — все, що стосується цієї частини. У четвертій купі — гроші на гардероб, тобто все, що потрібно для вас обох з тим, щоб показатися в світі чи сидіти вдома. У п’ятій купі будуть ваші кишенькові гроші. У шостій купі — гроші на надзвичайні видатки, які можуть трапитися: переміна меблів, купівля нового екіпажу і навіть допомога кому-небудь з ваших родичів, якби він мав нагальну потребу. Сьома купа — Богу, тобто гроші на церкву і на бідних. Зробіть так, щоб ці сім куп залишалися у вас незмішаними, ніби сім окремих міністерств. Ведіть витрати кожної окремо, і під жодним приводом не займайте з однієї купи до іншої. Які не уявлялись би вам в цей час вигідні закупи і як би не спокушували вони вас своєю дешевизною, не купуйте. На це можете відважитися потім, коли більше укріпитесь. А тепер