Mary Uanni - Система Маяк, Mary Uanni

Одного дня, сидячи на уроці, Єва відчула легкий поштовх на спині. Повернувшись, вона побачила, як Софія витягла з рюкзака шоколадку.

— Давай, підбадьорся! — посміхнулася вона.

Єва засміялася, але в її думках все ще залишалися роздуми про минуле.

— Знаєш, мені іноді хочеться повернутися до дому, — зізналася вона, зітхаючи.

— Чому? — запитала Маша. — Тут так багато можливостей!

— Я просто скучаю за своїми друзями, — відповіла Єва. — Вони стали частиною мене, і я не хочу їх втратити.

Софія і Маша обняли її, намагаючись підтримати. Вони розуміли, як важливо мати друзів у житті.

З кожним днем Єва все більше звикала до університетського життя. Вона брала участь у заходах, підключалася до студентських організацій і навіть думала про участь у конкурсах. Але, незважаючи на все це, в її серці залишалося місце для старих друзів. Вона планувала організувати зустріч, щоб відзначити новий етап свого життя і поділитися з ними своїми успіхами.

Коли настав час першого семестрового тесту, Єва зібралася на навчання, впевнена в своїх силах. У той момент, сидячи за партами, вона розуміла, що все, чого вона домоглася, стало можливим завдяки підтримці своїх друзів.

Дні в університеті проходили, і хоча Єва вже почала нову главу, спогади про минуле завжди залишалися з нею. Вона знала, що життя — це не тільки нові починання, але й важливість тих, хто завжди був поруч.

Перший семестр завершився, і дівчата вирішили відзначити його успіхи. Вони влаштували вечірку у своїй кімнаті, запросивши кількох нових друзів. Атмосфера була легка, а сміх лунав із кожного кута.

— Я хочу, щоб у нас була традиція святкувати закінчення семестру, — проголосила Софія, піднімаючи банку з колою.

— І щоб завжди було багато шоколаду! — додала Маша, сміючись.

Єва посміхнулася, відчуваючи себе частиною чогось більшого. Це було її нове життя, нові можливості та нові друзі, і вона була готова прийняти все, що підносить доля.

Єва вчилася на відмінно, її старання нарешті почали давати плоди. Вона з радістю відзначала кожну успішну контрольну, іспит, що принесли їй відмінні оцінки. Після занять дівчина часто поверталася в кімнату, де завжди панувала тепла і затишна атмосфера, яку створювали її сусідки – Софія та Маша. Ці дівчата стали її справжніми подругами, які підтримували і заохочували у всіх починаннях.

Завдяки їхній підтримці Єва відчувала, як впевненість у собі зростає. Під час пар вона активно брала участь в обговореннях, ставила запитання, і навіть викладачі почали звертати на неї увагу. Це вселяло в неї ще більше впевненості. Софія, з її життєрадісним характером, завжди знала, як підняти настрій, а Маша, з її спокійним і розважливим підходом, була чудовим слухачем і порадником.

Коли настав її день народження, Єва спочатку відчула легкий сум, адже святкувати його далеко від дому було досить незвично. Однак її подруги вирішили влаштувати справжнє свято. Вони запланували сюрприз, про який Єва і не підозрювала.

Того ранку, після пар, Єва повернулася до кімнати, гадаючи, що це буде звичайний день. Коли ж вона відчинила двері, її очі розширилися від подиву. Уся кімната була прикрашена повітряними кулями різних кольорів: блакитними, рожевими, жовтими. На столі стояв величезний торт, прикрашений свічками, які тріпотіли від легкого подиху вітру. Аромат свіжої випічки розносився по всій кімнаті, і Єва не могла стримати посмішки.

— З Днем народження, Єва! — закричали Софія і Маша, вистрибуючи з-за столу, з радісними обличчями, сповненими ентузіазму.

— Ви такі милі! — вигукнула Єва, обіймаючи своїх подруг. Вона відчула, як серце наповнюється теплом і вдячністю.

Дівчата розсадилися за стіл, кожна з них з нетерпінням чекала, щоб розповісти Єві про те, як вони підготували цей сюрприз. Маша розповідала, як вони з Софією прокралися до кімнати прогулявши уроки, щоб прикрасити все, а Софія сміялася, згадуючи, як довго вони обирали торт.

— Я загадала бажання! — сказала Єва, закриваючи очі і згадуючи про всі мрії, які тепер стали реальністю. Вона задула свічки, і всі дружно зааплодували, а у повітрі панувала радість і щастя.

Продовжуючи святкування, вони говорили про все на світі, ділилися веселими історіями і жартами. Атмосфера була сповнена сміхом і гарним настроєм, поки раптом не пролунав стукіт у двері.

— Це, мабуть, хлопці! — сказала Маша, підбігши до дверей.

Коли вона відчинила, в кімнату увійшли Марк, Аліса і Алекс. Усі вони привітали Єву, тримаючи в руках подарунки.

— З Днем народження! — вигукнули вони в один голос, з обличчями, що сяяли від радості.

Аліса вручила Єві невелику коробочку з прикрасами, а Марк — книжку, яку знайшов у місцевій книгарні, прекрасно оформлену і з добіркою цікавої інформації.

— Сподіваюся, тобі сподобається! — сказав він, усміхаючись з притаманним йому шармом.

Алекс підходив до Єви з відчуттям серйозності, але в той же час з легким усмішкою на обличчі.

— У мене для тебе ще один сюрприз, — сказав він, підійшовши ближче до столу. — Я знайшов роботу тут, у місті, і залишаюсь!

Ця новина спонукала в Єві радісні емоції. Вона знала, що Алекс завжди мріяв знайти стабільність і роботу, яка б йому подобалася, і тепер це стало реальністю.

— Це чудово, Алекс! — вигукнула вона. — Тепер у нас буде більше можливостей зустрічатися!

Аліса та Марк обмінялися поглядами, і на їхніх обличчях можна було побачити щасливі усмішки.

— Я радий, що тепер ми всі разом, — сказав Марк, підійшовши ближче до них. — Це справжня команда!

Святкування продовжувалося. Дівчата знову почали ділитися історіями про навчання, а хлопці розповідали про свої пригоди у місті. Кожна хвилина цього вечора була наповнена щастям і теплом, і Єва відчувала, як її серце наповнюється радістю. Всі разом вони створювали сімейну атмосферу, яку вона давно шукала.

Коли торт був нарізаний, і всі насолоджувалися ним, Аліса тихо зізналася: