Ханс Рослінг - Фактологія

моїм першим африканським другом — гірським інженером з Мозамбіку Нігеревою Маселіною. У нього тоді був такий самий погляд, таке саме обличчя. Я працював лікарем у Накалі в Мозамбіку, і Нігерева приєднався до нашої родини, коли ми їхали на пляж. Неймовірно красиве узбережжя Мозамбіку до того часу майже не використовувалося, було диким, тож на вихідних ми були там майже самі. На півторакілометровій смузі піску я побачив 15–20 сімей і сказав:

— Шкода, що на пляжі сьогодні так багато людей.

Нігерева схопив мене за руку так само, як це зробила пізніше Нкосазана, і відповів:

— Гансе, я думаю зовсім не так. Мені страшенно боляче й сумно, коли я бачу цей пляж. Подивися на те місто. Там мешкає 80 000 лю­дей, і серед них половина — це діти. Сьогодні вихідний. І лише 40 із них мають змогу піти на пляж. Один із тисячі. Коли я здобував освіту у Східній Німеччині, у Ростоку, то ходив на пляж майже щовихідних, і там було повно людей. Тисячі дітей відпочивали й насолоджувалися життям. Я хочу, щоб Накала була такою самою, як Росток. Я хочу, щоб діти в неділю могли піти на пляж, а не працювали на городі з батьками або сиділи у своїх нетрях. Для цього потрібно багато часу, але я хочу саме цього. — Потім він відпустив мою руку й допоміг дітям витягти з машини все, що треба для плавання.

Тридцять три роки по тому, звертаючись до Африканського союзу, маючи за плечима ціле життя професійної співпраці з африканськими вченими та установами, я був переконаний, що поділяю їхнє бачення розвитку. Я думав про себе як про одного з небагатьох європейців, які вважають, що зміни можливі. Але після закінчення моєї найочікуванішої лекції я усвідомив, що так само, як і всі, застряг у старому, непорушному, колоніальному баченні світу. Усупереч усьому, що вчили мене африканські колеги та друзі всі ці роки, я досі не міг уявити, що «вони» можуть наздогнати «нас». Я все ще не міг побачити, що всі люди, усі родини, діти з усіх сил боротимуться за те, щоб у вихідні мати змогу просто повалятися на пляжі.

Фактологія

Фактологія — це усвідомлювати, що люди, країни, релігії, культури тощо здаються постійними й непохитними лише тому, що змінюються дуже повільно, і пам’ятати, що навіть найменші, найповільніші зміни поступово додаються і утворюють великі трансформації.

Щоб контролювати інстинкт долі, пам’ятайте, що повільні зміни — це все одно зміни.

Стежте за поступовими покращеннями. Невеликі зміни щороку можуть перетворитися на величезні зміни протягом десятиліть.

Оновлюйте свої знання. Деякі знання швидко застарівають. Технології, країни, суспільства, культури та релігії постійно змінюються.

Поговоріть із дідусем. Якщо хочете побачити, як насправді змінюються цінності, запитайте про них у бабусь і дідусів та подумайте про відмінності.

Збирайте приклади культурних змін. Подумайте, що нинішня культура може швидко стати вчорашньою, але для когось вона є завтрашньою.

Розділ восьмий

Інстинкт єдиного ракурсу

Чому урядам не варто помилятися стосовно цвяхів і чому черевики й цегла можуть розповісти більше, ніж цифри

Кому ми віримо?

Формувати власний світогляд, покладаючись на медіа, — це те саме, що сформувати вашу думку про мене, дивлячись лише на зображення моєї ноги. Звичайно, моя нога є частиною мене, але це не найпривабливіша моя частина. У мене є й кращі деталі. Руки в мене не якісь особливі, але цілком гарні. У мене доволі гарне обличчя. Це не означає, що зображення моєї ноги оббріхує мене. Але його недостатньо, щоб побачити всього мене.

Звідки ж тоді нам брати інформацію, якщо не з преси? Кому можна вірити? Як щодо експертів? Людям, які присвятили власне професійне життя намаганням зрозуміти свою частку світу? Знає­те, тут теж потрібно бути обережним.

 Інстинкт єдиного ракурсу

Прості ідеї нам здаються найпривабливішими. Ми насолоджуємося моментом осяяння, усвідомлення, нам подобається відчуття, що ми щось нарешті зрозуміли чи дізналися про щось. Дуже легко почати скочуватися по слизькому схилові, від однієї простої ідеї до іншої, від простих ідей, що привертають увагу, до відчуття, що всі ці прості погляди гарно описують чи є красивим рішенням для багатьох непростих речей. Світ стає таким простим. Починає здаватися, що всі проблеми мають одну причину — і нам завжди слід бути «проти» неї. Або всі проблеми мають єдине рішення — нам варто завжди бути «за» нього. Усе так просто. Є лише одне невелике «але». Ми зовсім неправильно розуміємо світ. Я називаю це відданістю єдиній причині, єдиному рішенню, інстинктові єдиного ракурсу.

Наприклад, проста й хороша ідея вільного ринку може призвести до спрощеного твердження про те, що всі проблеми мають одну причину — державне втручання, якому ми маємо завжди протистояти; і що вирішення всіх проблем полягає у звільненні ринкових сил через зменшення податків та скасування правил, що нам слід завжди підтримувати.

Так само проста й хороша ідея рівності може призвести до спрощеного твердження про те, що всі проблеми викликає нерівність, із якою ми маємо завжди боротися; і що вирішенням усіх проблем є перерозподіл ресурсів, який нам слід завжди підтримувати.

Це дає нам змогу не думати. Ви отримуєте погляди й відповіді без вивчення проблеми з нуля, а ваш мозок може займатися іншими завданнями. Але такий підхід не працює, якщо вам подобається розуміти світ навколо. Якщо ви завжди за чи проти будь-якої ідеї, то не побачите інформації, яка не вписується у ваш ракурс бачення. Це поганий підхід, якщо ви хочете зрозуміти світ.

Натомість постійно випробовуйте улюблені погляди й ідеї на слабкість. Будьте скромними в оцінюванні вашого досвіду. Будьте зацікавлені в новій інформації, яка не вписується у ваш ракурс, а також в інформації з інших сфер. І замість того щоб спілкуватися лише з людьми, які згодні з вами, або збирати приклади, які підтверджують ваші ідеї, пошукайте людей, які суперечать вам, не згодні з вами та висловлюють інші погляди, які будуть чудовим ресурсом для розуміння світу. Я часто помилявся щодо стану світу навколо. Іноді побачити помилки мені допомагало протистояння дійсності, але кращим варіантом буде поспілкуватися з людиною, яка має інші переконання, і спробувати зрозуміти її.

Нічого страшного немає в тому, що в нас обмаль часу, щоб із кожного приводу формувати свою думку. Хіба не краще мати небагато переконань, але правильних, ніж багато хибних?

Я