Марк Лапкін - Отець всіх лис, Марк Лапкін

Цього разу одержима не втрачала ініціативу і розмашистими рухами рук намагалася видряпати серце Чоловіка. Її нігті, ні, вже кігті проривалися крізь його зимовий одяг. Тепер уламки його вуха перемішувалися з синтетичною тканиною під пазурами Шенг.

Чоловік нарешті відплювався і зупинив серію ударів одержимої, схопивши її за руки. Він пам'ятав, що тварюка всередині боїться за живіт, у якому, напевно, і ховається, тому він притягнув Шенг до себе і з усієї сили її обійняв. Він чув, як із кожним натисканням його рук ламаються тонкі жіночі кістки.

Наступним кроком треба було дістатися до її попереку. Там недалеко й живіт, за який вона панічно боїться. Однак, навіть зараз, за всіх своїх переломів Шенг здавалася жвавішою за всіх живих.

Просто зараз вона намагалася верхнім рядом зубів прокусити шию Чоловіка. І незважаючи на відсутність нижньої щелепи, який-не-який укус у неї все ж виходив.

Решта 16-ть зубів, або близько того, вже наполовину встромилися поруч із місцем, де у Чоловіка було відсутнє вухо. Він підтверджував усе вищесказане агонізуючим криком.

- Ааааааааа!!! - кричав він.

Шенг впилася в саму основу шиї.

З потайного ходу, звідки раніше вибігли бойові монахи, з розстановкою кроків вийшов їхній ватажок. За ним до зали зайшла і його свита. Їхні роби вирізнялися темнішим відтінком фіолетового, ніж у монахів, що тримали Чоловіка і Шенг в оточенні. Це був радше пурпурний, ніж фіолетовий колір.

Лідер монахів був найстарішою людиною, яка була в змозі ходити. Згорблений під вагою 10-ти тисяч місяців і з сивою бородою до підлоги, він заслужив повне право називатися «Стародавній». У руках у стародавнього монаха спочивала колюча булава з дорогоцінним камінням між зубів. Це теж відрізняло Стародавнього від інших ченців, у яких у зброї не було різноманітності. Кожен із молодших ченців мав у своєму озброєнні тільки спис.

- Я тримаю її! - із зубами в шиї кричав Чоловік. - Коліть цю суку в живіт! - продовжував він волати в бік головного монаха.

Можливо, найстаріший із живих уже нічого не чув і навіть не бачив, а всі сили, що залишилися, він спрямовував на утримання свого символу влади.

На подив Чоловіка, Стародавній підняв булаву всього однією рукою вгору. Горблячись, він обводив поглядом порожні навколо статуї Мари балкони.

- Де наші послушники? - голосом, сповненим глибокої сили, запитав Стародавній. - Зганяйте послушників назад у храм. Мантра не повинна перериватися.

Частина монахів залишили гостре кільце, в якому утримувалася сутичка Чоловіка й одержимої.

- Швидше! У живіт! - волав Чоловік.

Однак не він один дер свою глотку. Одержима Шенг йому всесильно допомагала, впиваючись усе глибше й глибше.

Стародавній очима відшукав мертвого творця на прізвище Канг і його молодого зятя. Старий видав різкий видих носом. Упізнав він і Шенг, доньку Канга, що зі змінним успіхом намагалася загризти Чоловіка.

Старий долонею покликав до себе найближчого зі своєї свити. Могутній на вигляд чоловік підбіг до нього.

- Біжи до причалу і накажи відвести кілька кораблів подалі від острова. Коли стемніє, потопи їх, - нічого не приховуючи і не знижуючи голосу, сказав Стародавній. - Острів закритий для відвідування, а мантру ми підтримаємо своїми силами.

Монах поклонився булаві в руці Стародавнього і зник у невідомому напрямку.

- Убити тут усіх, - без тіні сумніву додав грізний старий.

Парафіяни, що мучилися в тисняві, напевно, навіть не почули наказу головного ченця. Сам Чоловік не бачив обставин, за яких така фраза могла звучати як жарт.

Гостре кільце з списів почало звужуватися навколо Чоловіка і тим, що раніше називалося Шенг. Монахи роковою ходою невблаганно наближалися до них. Зі списами, зверненими не тільки на одержиму Демоном, а й на нього самого.

Пурпурові роби попрямували виконувати місію ще менш благородну. Свита Древнього йшла назустріч спинам прихожан, що застрягли в тисняві.

Чоловік уже неабияк потріпався, борючись з одержимою. Він тримав Шенг щосили і шкодував про те, як наївно розцінював Демона всередині її живота своєю єдиною загрозою.

«Звідси слід було тікати з самого початку, - думав Чоловік. - У цих хлопців у широких балахонах усе давно тут схоплено. Те, що я розцінював як неймовірного масштабу ексцес, вони сприймають як щомісячне генеральне прибирання».

Чоловік звільнив одну руку від обіймів одержимої і насилу піднявся на ноги. Поламане в усіх місцях тіло Шенг трохи вивільнилося. Вона далі намагалася дряпати бік Чоловіка. Той повернув свою руку назад і продовжив міцно стискати покалічене жіноче тіло.

- Я не Демон, вам не потрібно мене вбивати, - не монахам, але списам, що насувалися на нього, сказав Чоловік.

Еліта в пурпурових робах уже почала колоти людей, що стовпилися біля входу. Крики простих людей разом з їхніми сльозами повернулися в зал з новою силою.

- Навіщо ви це робите?! - гнівно запитував Чоловік. - Чим же ви тоді кращі за цю одержиму тварюку?

Чоловік важко видихнув ротом, а одержима скористалася цим і ще глибше впилася в його шию. Він дочекався, коли списи попереду наблизяться до нього зовсім близько і відірвав Шенг від своєї шиї. Цівка крові бризнула з його вени.