Ріна Бейкер - Руйнація, Ріна Бейкер

— У нас завтра зустріч, — кажу, ідучи за Кайлом до машини. 
— Завтра? Не памʼятаю, щоб говорив це, — він хмуриться. 
— Не з тобою! — я наступаю на поділ сукні і ледь не падаю. Чоловік зупиняється, та підставляє руку. 
— Тоді з ким? — Кайл підбирає тканину сукні злегка піднімає її, поки я спираюсь на його передпліччя. Ми продовжуємо шлях. 
— З Дієго, — наче переможець, якому щойно повішали медаль на груди, говорю я. 
— Що? Вже? — чоловік скептично підіймає брову. 
— Так. Він запросив мене біля жіночого туалету. 
   Кайл беззвучно пирхає. 
— Відчайдушний, — правою рукою він відчиняє задні двері позашляховика, в якому я приїхала сюди. — Не будь завтра хорошою дівчинкою. Роби вигляд, що він тобі подобається, і ти була б не проти пустити його в трусики. 
— Це не буде цілковитим лицемірством.  Він нічогенький, — я підморгую і падаю на сидіння. 
   Двері гепають сильніше, аніж потрібно. За кермом сидить незнайомий чоловік, витискаючи педаль газу, як тільки отримує сигнал від Кайла. 
   Сподіваюсь, ця справа закінчиться швидко і я знову буду проводити вихідні, як нормальні люди.