Вікторія Хорошилова - Новий світ. Провидиця, Вікторія Хорошилова

— Хвилин за двадцять, максимум, буду у вас.

Алекс побіг відчиняти їй двері, коли вона приїхала. Жінка мимохідь поплескала його по волоссю, кивнула його друзям і привіталася з моїм батьком.

— Рік, закрийте їй очі пов'язкою. Яка ж вона ще крихітка, ще зовсім сліпе кошеня.

Пов'язку спорудили з рушника. А потім жінка, подивившись на підлітків, сказала:

— Хлопчики, посуньтеся, я не кошеня.

Хлопці миттю зайшли за диван. Жінка миттю обернулася степовою кішкою. Підійшла, понюхала мене, лизнула в щоку. Потім мотнула головою, придушуючи недоречні материнські інстинкти. Батько дивився на неї з усмішкою. Розумів її бажання терміново вилизати маленьке кошеня. Вона встала поруч із моєю головою і тихо й тонко стала бурчати. Через хвилину пішли хвилі по моєму тілу. Спочатку зник хвіст та інші малопомітні зміни по тілу. І тільки наприкінці змінилася голова. Очі змінилися останніми. Я одразу почала перевертатися і повернулася спиною до кішки. Вона схвально муркнула. Обернулася назад і швидко пішла.

— Сонечко моє, ти як? — запитав батько.

— Немов мене довго й методично били, хоча все швидко минає.

До будинок влетіли мама з дідусем. Батько їм написав про матір Алекса, одразу, як домовився з нею.

— Лія!

— Мамо, — сказала тихо і обійняла її.

Вона мене обмацала і зацілувала так, що вже я почала вириватися, іноді зриваючись на фиркання. Батько з дідом по тихому сміялися.

— Їсти хочу.

— Це добре, — сказав тато втомлено і встав розім'ятися. — І чого тобі найбільше хочеться, тортика чи м'яска?

— М'яса, слабо просмаженого... — сказала трохи невпевнено.

— Оу, це нормально, кошеня, — задоволено сказав батько.

Коли вже їли всі великою дружною компанією, Алекс запитав:

— А брати Лії, коли обернулися?

— Дерек у п'ятдесят, Ронбер у п'ятдесят п'ять, Януш у шістдесят. У всіх спочатку починав змінювати характер на більш агресивний, — хлопці дружно закивали, притому якось винувато. — Щоразу вивозив кошеня в ліс, і ми разом полювали. Ну, як полювали. Я ловив першого зайця, і відпускав у дитини перед носом. Секунда і вже товстожопе кошеня мчить за здобиччю.

— Ну не були вони товстими, — заступилася мама за синів.

— Вгодованими, — сказав дідусь, придушуючи посмішку. — Як оборот пройшли, так і схудли. Просто хтось, дуже турботлива мама. Пощастило, що до Лії не прилипає зайвого.

— Вона просто не їсть торти на ніч, — сказав батько, відверто посміхаючись.

— Дивлюся, нічого не змінилося.

— Ліє, ти гуляти підеш, припустімо, завтра?

— Угу, — тільки й змогла промичати зніяковіло.

— Ти так не бентежся, з тобою няньчитися будуть одразу четверо хлопців.

— Скажіть, а навіщо знадобилося Лії очі зав'язати, коли мама Алекса прийшла?

— Тому що могла статися прив'язка, вона б стала сприймати її своєю матір'ю. І не приймати Маїту. І дійшло б усе до того, що Лію довелося б віддати в сім'ю Алекса. Але боюся, що й Алекса вона б перестала сприймати другом, братом і не більше. На жаль було кілька таких прецедентів. Коли кошеня виводила з прикордонного стану не рідна мати, а інша, і кошеня прив'язувалося до тієї, що покликала. Розумом розуміло, а інстинкти говорили про інше.

На завтрашній день плани довелося трохи підкоригувати. До тями я повернулася якраз до останнього підсумкового заняття. І мене попросили на нього все ж прийти. Нервувала страшенно, звісно, я ж цілий тиждень не займалася. Батько тихо сміється і заспокоює:

— Лія, сонечко, ти і так весь рік граніт науки гризла. Усе буде добре, тим паче оцінок вам поки що не ставлять.

— А ми після школи кошеня і зустрінемо, — сказав Дік.

Алекса в школі поселили в котячу компанію, Дік і Рей зі скельних котів, Гор, як і мої рідні з лісових. Сьогодні мене рідні з обіймів просто не випускали. І Алекс із друзями ставилися до цього з розумінням.

Наступного ранку батько відвів мене до школи і про щось тихо поспілкувався з учителем. Трійця забіяк сиділа в класі напрочуд мовчки. За цей рік на уроках ми жодного разу не перетиналися. Але підсумкове заняття було у вчителя Юнуру.

— Як Лія почувається після того, що сталося? — запитав Юнуру тихо.

— Як нічого не було. Тільки апетит покращився і стала їсти більше м'яса. І все. Але минуло менше доби. Думаю, як із кошеням поводитися ви знаєте?

— Так. Якщо в дитини частковий оборот у свідомості відбувається, потрібно не налякати і заспокоїти. Вони, до речі, нервово реагують на дотики, особливо чужих.

Ще трохи поспілкувавшись, учитель зайшов у клас. Мені віддали мій планшет і нам усім надіслали завдання. Потрібно було написати все письмово і відправити вчителю. Потім, трійцю ще й усно попросили відповісти за тими питаннями, що в них були. У мене частково були ті самі, що в хлопців. І я розуміла, що на половину запитань неправильно відповіла. Завдання були на логіку й уважність. Коли зрозуміла, що помилилася, дуже засмутилася і мало не розплакалася. Відчула, як з'явилися вуса на обличчі та вушка на голові.

— Киця, киця, киця, киця, — одразу заулюлюкали хлопці.

Я очі не піднімала від парти. Але хлопці різко затихли. А я відчула запах кота, підняла несміливо погляд і зрозуміла, що у вчителя очі змінилися і стали вертикальні зіниці. Він при мені теж проявив вуса і часткову трансформацію тіла. Обличчя змінилося більше, ніж у мене. Потім він плавно, не поспішаючи повернувся у звичний людський вигляд.

— Тут немає нічого страшного.

Він хотів було доторкнутися до моїх вух, мимоволі зашипіла.

— Через що ти засмутилася, Ліє?

— Завдання, я точно відповіла неправильно на частину.

— Це нормально. Ви тільки почали до школи ходити і ще тільки вчитеся всього. Я надішлю тобі номери уроків, які варто переглянути, і через тиждень ми поспілкуємося. Добре?

Вуса і вушка зникли, я спокійно кивнула.

— Вам хлопчики, теж надішлю і через тиждень індивідуально позаймаємося. З наступного навчального року ви будете вчитися в мене всі разом. Пора вам навчитися взаємодіяти без бійок і образ. І тим більше без капостей.