Марія Люта - Наречена для дракона, Марія Люта

Глава 13.2

- Анно? - Арденс збентежено схилився над дівчиною і торкнувся її плеча. - Анно, ти... спиш?

Дівчина не відповіла. Її грудна клітка розмірено підіймалася і опускалася, повіки були закриті, обличчя ніби розгладилося, демонструючи безтурботність і якусь милу, дитячу наївність.

Арденс скуйовдив собі волосся й усміхнувся: і  що накажете робити? І як у такій ситуації триматися від дівчини подалі?

Чоловік узяв Анну на руки і знехотя залюбувався. Дівчина була дуже гарна, але її вічні скромні темні вбрання і строго укладене волосся робили з неї сіру мишку. Вона зможе стати першою красунею, якщо постане в яскравіших сукнях... або ж взагалі зніме їх. Особисто його більше цікавив другий варіант... Арденс згадав, як у нього перехопило подих, коли він побачив її оголеною: полум'я каміна танцювало на її білій, оксамитовій шкірі, її щоки розрум'янилися, волосся хвилями спадало на плечі, а очі були сповнені страхом і пристрастю. Він уже тоді вважав її однією з найкрасивіших своїх жінок, а зараз, коли він впізнавав її з кожним днем ​​все більше і більше, вона ніби ставала ще привабливішою.

 

Зараз чоловік розумів, що раціональніше було б переправити Анну в її кімнату, але, схоже, поряд з цією дівчиною його розум і раціональне мислення часто поступалися раптовим прагненням і бажанням – небезпечна тенденція, треба сказати, дуже небезпечна – і він вирішив віднести її до себе. Адже він, врешті решт, дракон, треба відпрацьовувати репутацію викрадача беззахисних дівчат.

Арденс перемістився з Анною до передпокою свого будинку. Спочатку хотів одразу до апартаментів, але передумав: нести дівчину було на дивно приємно та бентежно і він вирішив продовжити це задоволення.

Чоловік бачив, що весь його задум тріщить по швах. Влаштувати майбутнє Анни та підшукати їй нареченого? Все добре виглядало лише в його голові, на практиці ж він важко переніс навіть її поцілунок з іншим. А як тільки уявив, що все одного разу могло зайти далі - в ньому здійнявся шквал обурення і гніву. Його ж драконяча сутність вимагала згребти Анну  і сховати від усього світу - подалі від неприємностей, у які вона регулярно потрапляє, і подалі від поглядів інших чоловіків.

 

Арденс уклав дівчину в своє ліжко з усією ощадливістю, на яку був здатний, але вона все одно раптом прокинулася.

- Танцювати! - Анна схопилася і розставила руки, намагаючись утримати рівновагу. Так, вона ще зовсім п'яна, точніше -  під дією п'янкого закляття. - Ард ... Бріель! Габріель, музику!

- Анно, тобі краще поспати, - сказав серйозно, з натиском, але все ж таки не зміг приховати усмішки.

- Лорд Ректор, ви завжди такий занудний? Увімкніть щось бадьоре. Ну, будь ласка!

 

Виходить, він занудний? Ну що ж, попросила бадьоре – так отримуй. І Арденс через музичний артефакт змусив звучати військовий марш гусарів Загір'я. Барабани, гонги, бравий хоровий спів - бадьорить краще ніж холодний душ.

 

Анна скептично підняла брову, але потім махнула рукою і кинулась у танець. Якщо це безумство можна було назвати танцем... Дівчина стрибала і дуріла на його ліжку, як мала дитина, поки не пролунав хрускіт. Арденс запустив п'ятірню собі у волосся і скуйовдив його. О, Драк Всемогутній, вона зламала йому ліжко!

Дівчина ж безтурботно махнула рукою кинувши "Я полагоджу потім" і підійшла до чоловіка.

- Потанцюй зі мною, Габріель! Нумо! Я запрошую тебе! - Анна схопила його за руки і потягла до центру кімнати.

- Вибач, я не танцюю... так.

Дівчина засмучено підібгала губки:

- А як?

 

І тут вона зловила його погляд. Застигла. Миттю стала серйозною і, повністю ігноруючи бій барабанів, підкоряючись якійсь своїй внутрішній мелодії, плавно ворухнула стегнами, виводячи кистями рук закручені узори. Дівчина все більше піддавалася лише їй відомому ритму, гіпнотизуючи Арденса поглядом, розпалюючи в ньому все більше бажання. Анна провела руками по своєму тілу, потім підійшла до чоловіка і, поклавши руку йому на груди, повільно присіла, так само плавно піднялася, прогинаючись в спині. Нарешті дівчина поклала руки Арденсу на плечі, змушуючи і його повільно кружляти.

 

Її рухи були далекі від досконалості, вона бентежилася навіть будучи п'яною... Але, триклятий Урх, від цього її танець ставав ще спокусливішим.

Арденс сам пригорнув її до себе і поцілував – ніжно, але вимогливо. І вона відповіла – пристрасно, гаряче. Його дівчинка. Його! Арденса захлеснуло неймовірне бажання і він опустив Анну на плащ, обсипаючи її шию поцілунками. Потім же трохи приспустив ліф сукні і застиг - Драк Всемогутній, що ж він робить!?

- Тобі краще поспати, – сказав глухо.

Чоловік відсунувся від Анни, але вона втримала його.

- Але чому? Я... я хочу вас, - з хвилюванням вимовила дівчина, боязко відводячи погляд.

 

Арденс шумно видихнув і заплющив очі. Так важко йому ще ніколи не було.

- Ти п'яна. Це кажеш не ти. Спи, Анно, - він накрив її другою половиною плаща і поцілував у чоло.

Різко підвівся і вирушив до ванної кімнати. Вилив на себе жбан крижаної води. Потім ще один. Це трохи допомогло зняти напругу тіла, лише шкода, з думками все було не так просто.

Коли він повернувся до кімнати, дівчина вже міцно спала. Він ліг на зламане ліжко, але не міг забутись. Присутність Анни все ще для нього була надто бентежною, навіть болісною.

Він перемістився на полігон і пробув там до ранку. Тренувався з мечем, лише фізичні навантаження допомагали придушити невдоволене бажання.

Повернувся вже під ранок. Дівчина все ще спала. Тоді він сів біля неї навпочіпки і поклав руки їй на спину. Він плів захисні заклинання одне за одним. На всі випадки життя. Потім повторив плетіння у зворотному порядку і занурив у шкіру дівчини. Це називалося зворотним плетінням і дозволяло замаскувати заклинання – тепер ні вона сама, ні хтось інший не зможе побачити щити. Звичайно, по-хорошому, він повинен був спитати її дозволу, але, знаючи Анну, з неї ще станеться і відмовитись. Тоді доведеться знову чекати на момент, щоб поставити щити непомітно... А тут випала чудова можливість.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍