Лю Цисінь - Темний ліс

— Ми нічого не знаємо достеменно. Еванс про щось дізнався й повідомив Господу, але він воліє тримати інформацію в таємниці. До речі, перш ніж загинути, Еванс устиг навчити його дещо приховувати.

— То чи не є Ло Цзі найбільшою загрозою з-поміж Обернених, якщо нам про нього нічого не відомо? — запитав хтось невпевнено.

— Цього ми також не знаємо. Точно відомо єдине, — відповів Цінь Ши Хуан-ді, вдивляючись у небо, що змінювало колір із синього на чорний, — з усієї четвірки Обернених лише він стоїть проти Господа сам-один.

* * *

Робоча зустріч Політичного управління Космічних сил

Після початку зустрічі головуючий Чан Вейси тривалий час мовчав. Це був перший випадок, коли він поводився так незвично. Він ковзнув поглядом уздовж двох рядів комісарів з політичних питань, які сиділи обабіч столу для нарад, і затримався на якійсь далекій точці. Олівцем, затиснутим у руці, вистукував на столі ритм, схожий на легкі кроки його думок. За деякий час опанував себе й із зусиллям перервав свої роздуми.

— Товариші, згідно з наказом Центральної військової комісії, датованим учорашнім числом, мене призначено на посаду командувача Політичного управління Збройних сил. Мені повідомили про це призначення

ще тиждень тому, але тільки зараз, коли ми зібралися всі разом, я вперше відчув усю складність такої роботи. Я раптом усвідомив, що переді мною — передовий підрозділ Космічних сил із найскладнішим завданням, і я тепер також належу до цієї когорти. Я не розумів цього дотепер, і за це хочу вибачитися перед усіма присутніми, — Чан Вейси відкрив теку з документами, яка лежала перед ним. — Ця частина зустрічі відбуватиметься не під протокол. Товариші, обміняймося міркуваннями — відверто й без приховування думок. Давайте на якийсь час усі станемо трисоляріанами й дозволимо іншим побачити свої думки. Це дуже важливо для нашої подальшої роботи.

Чан Вейси на якусь мить затримав погляд на обличчі кожного з присутніх. Жоден з них не озвався й словом. Тож він підвівся, обійшов стіл, почав проходжати поза спинами в офіцерів.

— Нашим завданням, нашим обов'язком є домогтися того, щоб солдати й офіцери свято повірили в нашу майбутню перемогу. А чи всі ми тут маємо таку віру? Підніміть руки, хто переконаний у перемозі. Пам'ятайте, що ми висловлюємо свої справжні переконання.

Жоден із присутніх не підняв руки, ба більше, майже всі потупилися. Але Чан Вейси помітив, що один із запрошених, Чжан Бейхай, дивиться прямо перед собою, не відвертає погляду.

— То що, ніхто не вважає нашу перемогу можливою? — запитав Чан Вейси. — Зважте, що я говорю не про випадковість зі значенням кілька нулів перед комою, а про реальну можливість.

Чжан Бейхай підняв руку — єдиний у цьому зібранні.

— Перш за все, я вдячний усім вам, товариші, за щирість, — Чан Вейси повернувся до Бейхая. — Дуже добре, товаришу Бейхай. Розкажіть нам, на чому базується ваша впевненість.

Бейхай підвівся, але Чан Вейси попросив його сісти:

— Це неформальна зустріч, ми просто від щирого серця ділимося думками.

Утім, Бейхай і далі стояв:

— Командувачу, на ваше запитання неможливо відповісти одним чи двома реченнями, позаяк формування, зміцнення та прийняття переконань — тривалий процес. Спершу я хочу акцентувати усталені в армії помилкові думки. Мені відомо, що до трисоляріанської кризи ми моделювали та прогнозували розгортання будь-якої війни з позицій раціонального мислення й розвитку науки. Через потужну інерцію мислення такого типу вони й сьогодні поширені серед військових, особливо у Космічних військах, до лав яких залучили багатьох учених і дослідників. Тому інерція лише посилюватиметься. Тож якщо ми й надалі вправлятимемось у прогнозуванні війни у відкритому космосі за чотири століття від сьогодні, не зможемо змусити людей повірити в нашу перемогу.

— Слова товариша Чжана Бейхая видаються вкрай дивними, — долучився до розмови полковник. — Хіба незрушна віра й тверді переконання ґрунтуються не на логічних міркуваннях та науковій базі? Переконання, не підкріплене об'єктивними фактами, не може бути міцним.

— Тоді нам слід інакше розглядати науку й логіку. Саме земні науку й людську логіку — прошу зважити це. Трисоляріанська цивілізація сягнула такого рівня розвитку, що наші вчені мають скидатися трисоляріанам на дітлахів, які збирають мушлі в піску на узбережжі, але ще навіть не бачили океану правди. І наші наукові досягнення, відкриті нами закони та земне розуміння навколишнього світу загалом не перевірені до кінця. Нині мусимо навчитися ігнорувати деякі з них. Маємо спостерігати буквально за всім цілком по-новому, зважати на невпинний розвиток, на всі зміни, а не стояти на звичних позиціях технологічного детермінізму й механістичного матеріалізму, бо це точно призведе до знищення нас як виду.

— Дуже добре, — сказав Чан Вейси, аби заохотити промовця до продовження.

— Маємо забезпечити бодай щонайменшу віру в нашу перемогу, закласти в підготовлений ґрунт зерно, з якого проростуть воїнська честь і звитяга! Наші збройні сили завжди демонстрували непохитну віру в перемогу в найскладніших умовах і в протистоянні з найсильнішими ворогами, бо відчували відповідальність перед Батьківщиною та народом. І я вважаю, що наша сьогоднішня відповідальність уже перед усім людством і цивілізацією Землі має підживлювати цю віру.

— Це все добре, але що конкретно ви пропонуєте для повсякденної роботи з особовим складом? — запитав один із офіцерів. — До складу Космічних сил входять багато різношерстих підрозділів, тож у виховній роботі потрібен гнучкий підхід до кожного. І в майбутньому, коли з'являться абсолютно нові підрозділи, наше завдання дедалі ускладнюватиметься.

— Гадаю, нам варто почати з оцінювання психічного стану особового складу, — відповів Бейхай. — Ось вам загальна картина, яку я бачу. Минулого тижня я проводив інспекційну перевірку підрозділів повітряних військ і морської авіації, прийнятих під оруду Космічних сил, і виявив: щоденні теоретичні та практичні заняття проводяться абияк. Ба більше, значно почастішали випадки порушення військової дисципліни. Наприклад, попри наказ перейти на літню форму одягу, навіть у штабі багато хто досі залишається в зимовому однострої. І це не дрібниця, як може здатися, — подібну практику ігнорування наказів слід якнайшвидше викорінити. Погляньте довкола: Космічні війська щодалі більше нагадують підрозділ Академії наук. Звичайно, зараз ми виконуємо місію військової академії, проте мусимо пам'ятати, що ми — армія, і армія в стані війни!

Дебати точилися ще якийсь час, а по тому Чан Вейси повернувся на своє місце й підсумував сказане:

— Дякую всім за відверту розмову. Сподіваюся, ми й надалі зможемо так