Лю Цисінь - Темний ліс

— І що ти збираєшся робити далі?

— Нічого. Відчуваю, що моє життя скінчилося, — відповів У Юе, вказуючи на «Тан». — Як і в нього, воно добігло кінця, навіть не розпочавшись.

Від доку почувся низький гул, і «Тан», величаво, не квапно, почав рухатися. Щоб звільнити сухий док, прийняли рішення про дочасний спуск на воду цього судна. Далі його підхоплять буксири й відтягнуть до утилізаційного доку, де він знайде вічний спокій. Коли гострий форштевень «Тана» почав різати хвилі у відкритому морі, Бейхай і У Юе почули, як масивний корпус судна вібрує від гніву. Великі хвилі, що здіймалися під величним корпусом, хилитали інші кораблі на рейді порту, й вони, погойдувалися вгору-вниз, ніби кланялися, віддавали останню шану гіганту. «Тан» повільно рухався вперед і, здавалося, тихо радів від насолоди в обіймах моря, яку він усе-таки встиг хоча б раз пізнати після свого нетривалого, незавершеного терміну служби.

* * *

Віртуальний світ «Трьох тіл» оповили нічні сутінки. Не було жодного освітлення, крім рідко розкиданих зір, навколо розлилася чорнильна темрява, приховала навіть лінію обрію. Небо й пустка під ним ніби розчинилися.

— Адміністраторе, увімкніть епоху стабільності. Ви ж бачите, що ми намагаємося провести зустріч? — почувся в темряві чийсь голос.

— Я не можу цього зробити, — голос адміністратора, здавалося, лунав просто з небес. — Алгоритм перебігу епох закладений у програмний код, і зміни відбуваються відповідно до розвитку подій у грі. Немає змоги ззовні завдати певний конкретний відтинок часу.

— Тоді пришвидшіть його перебіг до моменту настання тривалої епохи стабільності. Це не відбере багато часу, — підказав уже інший голос.

Світ довкола раптом пришвидшився, Сонце час від часу вигулькувало з-за обрію, й коли незабаром плин часу повернувся до норми, стабільне світило золотими променями пожвавило довколишній краєвид.

— Ось. Тільки не знаю, як довго триватиме ця епоха стабільності, — сказав адміністратор.

Сонце зійшло й освітило групу людей посеред пустелі. Декого з них легко було впізнати: Чжоу Вень-ван, Ньютон, фон Нейман, Аристотель, Мо-цзи, Конфуцій, Ейнштейн та інші. Вони безладно з'юрмилися перед каменем, на якому стояв Цінь Ши Хуан-ді й оглядав зібрання, тримаючи на плечах свій довгий меч.

— Я зараз говорю не лише від свого імені, — почав він, — а й від імені керівної Сімки.

— Тобі не слід говорити про це зараз, поки процес формування керівництва ще не завершений, — сказав хтось із натовпу й це викликало в решти присутніх бурхливу реакцію.

— Згода, — відповів Цінь Ши Хуан-ді, намагаючись зручніше перехопити важкого меча. — Поки облишмо суперечки про керівництво. Є важливіші нагальні питання! Нам усім добре відомо, що людство дало старт плану «Обернені до стіни», намагаючись сповна використати в боротьбі з софонами переваги закритого людського мислення. Господь зі своєю прозорою свідомістю та дис-танційним передаванням думок абсолютно безпорадний у цьому захаращеному лабіринті, перед демонами, що його населяють. З цим планом людство знову отримало перевагу в майбутньому зіткненні, й четвірка Обернених становить для Господа неабияку небезпеку. Згідно з нашими попередніми домовленостями, досягнутими під час останньої зустрічі в реальному світі, маємо негайно запустити на протидію план «Руйнівники».

Жодне слово з цієї промови не викликало зауважень у присутніх.

Тож Цінь Ши Хуан-ді вів далі:

— Кожному Оберненому ми призначимо Руйнівника. Як і Обернені, Руйнівники отримають у своє розпорядження всі наявні ресурси ОЗТ, але найціннішим стане дозвіл на використання софонів, які зроблять прозорим кожен крок Оберненого. Єдиною таємницею залишаться їхні думки. Головне завдання Руйнівників — чимшвидше викрити справжні наміри Обернених, вирізнити справжню стратегію, приховану за димовою завісою, аналізуючи публічні вчинки й таємні думки кожного з них за допомогою софонів. Тож керівництво зараз назве наших Руйнівників.

Цінь Ши Хуан-ді простяг свій меч, мовби для посвяти в лицарі, та поклав його на плече фон Нейману.

— Ти будеш першим Руйнівником. Твій Обернений — Фредерік Тейлор.

Фон Нейман став на коліно й лівою рукою обхопив меч, що лежав на його правому плечі.

— Я приймаю цю місію.

Цінь Ши Хуан-ді поклав меч на плече Мо-цзи:

— Ти будеш другим Руйнівником. Твоя ціль — Мануель Рей Діас.

Мо-цзи не схилився, натомість дужче випростався й гордовито кивнув:

— Я буду першим, хто проб'є стіну Оберненого.

Наступне звернення було до Аристотеля.

— Тебе призначено третім Руйнівником, і тобі належить перемогти Білла Гайнса.

Аристотель теж не став на коліно, лише поправив свій хітон і неквапно мовив:

— Зруйнувати його стіну до снаги лише мені.

Цінь Ши Хуан-ді знову закинув меч собі на плече й обвів поглядом натовп.

— Що ж, ми обрали Руйнівників, — підсумував він нарешті. — Ви — наша еліта, яка має здолати елітний загін супротивника — Обернених. Нехай Господь додасть вам сили та скерує руку кожному! За допомогою гібернації ви подолаєте довгий шлях пліч-о-пліч з Оберненими.

— Гадаю, нам не доведеться користуватися гібернацією, — сказав Аристотель. — Ми завершимо свою місію до кінця виділеного нам терміну людського життя.

Мо-цзи кивнув на знак згоди:

— Коли я проб'ю захисну стіну Оберненого, зустрінуся з ним особисто, щоб мати змогу на власні очі побачити, як його воля руйнується через страждання і відчай. На це варто витратити решту мого життя.

Двоє інших Руйнівників палко підтримали цю думку й так само зажадали глянути в очі Обернених у мить краху всіх їхніх сподівань.

— Ми викриємо останні таємниці людства, приховані від софонів, — сказав фон Нейман. — Це останнє, чим ми зможемо допомогти Господу. Коли досягнемо успіху, наше існування остаточно втратить сенс.

— А як щодо Руйнівника Ло Цзі? — запитав хтось із натовпу.

Скидалося на те, що запитання змусило Цінь Ши Хуан-ді знову замислитися. Він увіткнув меч у землю й надовго поринув у роздуми. Цієї миті Сонце несподівано пришвидшило свій біг до заходу. Тіні присутніх симетрично видовжувалися, аж поки не сягнули лінії обрію. Заховавшись до половини, Сонце раптом змінило напрямок. Схоже на спину золотавого кита, що виринає з чорної морської води, воно то підіймалося, то знову зникало за обрієм. Не обтяжений деталями пустельний краєвид і невеличка група людей теж то поринали у темряву, то з'являлися на світлі.

— Ло Цзі сам собі Руйнівник. Спочатку він має з'ясувати для себе, чи становить якусь загрозу Господу, — відповів нарешті Цінь Ши Хуан-ді.

— То ми не знаємо, яке лихо він може заподіяти Господу? — знову