Лю Цисінь - Темний ліс

Людство спостигла рукотворна криза першого контакту з позаземною цивілізацією, спровокувавши масову зневіру, занепадництво і ескалацію багатьох застарілих конфліктів.
Щоб віднайти вихід із глухого кута, доведеться зазирнути вглиб Усесвіту і зрозуміти Істину, а для цього, хай як дивно, зазирнути вглибину себе самих.
Чи впорається людство з викликами новітнього часу, чи все ж перетвориться на ще одну статистичну одиницю в історії Всесвіту, що триває вже мільярди років?

Лю Цисінь

Темний ліс

Перелік головних дійових осіб і організацій

Згідно з правилами написання повного китайського імені спочатку зазначено прізвище, а потім — власне ім'я.

Організації

ОЗТ (Організація Земля —Трисолярис) — Організація, створена Є Веньцзє і Майком Евансом із метою допомоги трисоляріанам у завоюванні Землі

РОЗ (Рада оборони Землі) — Організація, створена при ООН для протидії трисоляріанському вторгненню і координації проекту «Обернені до стіни»

ОКФ (Об’єднаний конгрес флотів) — Організація, створена для координації дій трьох космічних флотів людства

Дійові особи:

Відомі з першої частини трилогії

Є Веньцзє (叶文洁, Yè Wénjié) — Вчена-астрофізик, чиї дії призвели до виникнення Трисоляріанської кризи

Майк Еванс — Спадкоємець нафтової імперії з певного часу — головний ідеолог і фактичний керівник ОЗТ

Чан Вейси (常伟思, Cháng Wěisī) — Генерал-майор Народно-визвольної армії Китаю, в подальшому — Командувач Космічними силами Китаю

Ши Цян (史强, ShǐQiág) — Прізвисько —Да Ши. Колишній детектив поліції тепер — співробітник Відділу безпеки РОЗ

Дін Ї(丁仪, Dīg Yí) — Фізик-теоретик

Частина 1

Ло Цзі (罗辑, LuōJí) — Астроном, один зі співзасновників Космічної соціології

У Юе (吴岳, WúYuè) — Капітан корабля ВМФ Китаю

Чжан Бейхай (章北海, Zhāg Běhǎi) — Комісар із політичних справ ВМФ Китаю, потім —офіцер космічних сил

Чжан Юаньчао (张援朝, Zhāg Yuáchá) —  Робітник хімічного заводу в Пекіні який нещодавно вийшов на пенсію

Ян Цзіньвень (杨晋文, Yág Jìwé) — Учитель середньої школи в Пекіні пенсіонер

Мяо Фуцюань (苗福全, Miá Fúuá) —  Власник декількох вугільних шахт у провінціїШаньсі сусід Чжана і Яна

Ши Сяомін (史晓明, ShǐXiǎomíg) — Син Ши Цяна

Чжуан Янь (庄颜, Zhuāg Yá) — Випускниця Центральної академії образотворчого мистецтва

Джордж Фіцрой — Генерал армії США; координатор РОЗ та військовий експерт проекту «Габбл ІІ»

Альберт Рінгер — Астроном проекту «Габбл ІІ»

Пані Заїр — Генеральний секретар ООН

Містер Кент — Співробітник ООН, відповідальний за зв’язок із РОЗ

Фредерік Тейлор — Колишній міністр оборони США

Мануель Рей Діас — Колишній Президент Венесуели

Білл Гайнс — Англієць, учений-нейрофізіолог, колишній Президент ЄС

Кейко Ямасугі — Учена-нейрофізіолог, дружина Білла Гайнса

Містер Гаранін — Змінний Голова РОЗ

Частина 3

Бен Джонатан — Спеціальний уповноважений ОКФ

Дунфан Яньсюй (东方延绪, Dōgfāg Yáxù)— Капітан «Природного добору»

майор Сіцзи (西子, Xīǐ) — Наукова співробітниця «Кванта»

Пролог

Бура мураха вже геть забула, що тут колись була її домівка. Відтоді минуло мізерно мало часу й для Землі, знову оповитої сутінками, й для зір, які щойно засяяли в нічному небі. Проте для неї це — майже вічність. Того дня, якого мураха вже й не пам'ятає, її світ полетів шкереберть. Земля з-під ніг рвонулася вгору, залишаючи на поверхні широку заглибину, та лише для того, щоби перевернутися в повітрі й укластися в ту саму вирву. Хоча ні: в кутку цієї заглибини ще випнулося чорне узвишшя. Подібні перетворення відбувалися довкола, скільки сягав зір. Ґрунт злітав у повітря й падав униз. Заглибини, вибої, улоговини з'являлися й зникали то тут, то там, позначені чорними піками, ніби монументами, зведеними на спомин кожної з цих катастроф. І бура мураха з кількома сотнями своїх родичів, яким також поталанило вижити, прихопивши королеву, рушили в напрямку призахідного Сонця, щоб заснувати нову імперію. Це повернення в свої давні краї було всього-на-всього випадковістю, частиною маршруту в пошуках їжі.

Мураха наблизилася до підніжжя самотнього пагорба, торуючи собі шлях колінчастими вусиками. З'ясувавши, що його поверхнею — твердою і гладенькою — все-таки можна зійти нагору, мураха рушила вперед, не маючи на меті нічого конкретного, лише підкоряючись випадковим турбулентним завихренням у примітивно влаштованій нервовій системі. Подразників для цього також не бракувало: кожні листочок і стеблина, кожна крапля роси на них, кожні хмарина в небі й зоря над нею. Жоден окремий подразник не пояснював імпульсу, проте їх було так багато, що навіть ці хаотичні поштовхи всі разом слугували певній меті, яка могла мати сенс.

Мураха відчувала вібрації земної поверхні, а вони щораз посилювалися, а це свідчило: щось величезне прямує саме в її бік, і воно близько. Проте мураха не зважала ні на що поза межами її відчуттів, тож і далі торувала свій шлях угору. У правому куті, з якого земля здибилася пагорком, павук сплів павутиння. Цей подразник мураха дуже добре знала. Вона обережно оминула шовкові тенета, посеред яких засів павук, сторожко вловлюючи її найслабший порух. Обидві істоти чудово знали про існування одна одної, за сотні мільйонів років співжиття взаємно вивчили чужі звички, проте спілкування так і не налагодили.

Вібрації землі сягнули найвищої амплітуди й раптом припинилися. Щось величезне зупинилося перед пагорбом; воно виявилося куди вищим за вершину, яка вже затуляла мурасі півнеба. Що воно таке, мураха знати не могла. Проте воно точно було живим, періодично з'являлося в цій місцевості й долучалося до створення усіх цих каньйонів, перевертання ґрунту й зростання чорних шпилів.

Бура мураха й далі сходила вгору, знаючи, що присутність цієї істоти загалом не загрожує подальшому існуванню навколишнього світу. Звичайно, бувають і винятки. Скидалося на те, що це виключення з правил — саме для павука, який залишився внизу. Істота вочевидь вгледіла павутиння між землею та узвишшям, і змахнула кінцівкою із затиснутими в ній кількома квітками, змітаючи павука разом із його тенетами в бур'яни обіч пагорка. Далі вона обережно поклала квіти перед узвишшям.

Цієї миті почалася інша вібрація, дуже слабка, проте вона потроху наростала. Бура мураха знала, що це інша істота того самого виду прямує до узвишшя. Тепер мураха, долаючи шлях до вершини шпиля, наткнулася на довгу западину з грубішою текстурою, що мала інший, сірувато-білий, колір. Вона рушила далі саме цією канавкою, бо простіше було сходити вгору її шорсткою поверхнею. Кінці канавки перетиналися короткими відгалуженнями: нижня — перпендикулярною, а верхня — під кутом. Коли бура мураха знову видерлася на гладеньку поверхню чорної скелі, то, в її уяві виник повний вигляд цієї канавки:

«1».

Раптом істота перед узвишшям стала нижчою на половину, приблизно зрівнявшись із висотою скелі. Мабуть, вона присіла навпочіпки, відкривши мурасі клапоть темно-синього неба, на якому вже почали висіватися зорі. Погляд істоти був прикутий до вершечка шпиля, й бура мураха завмерла: чи варто потрапляти їй на очі? Трохи повагавшись, комаха змінила напрямок і рушила далі паралельно землі, тож втрапила в іншу заглибину, яка викликала приємні відчуття. Шорстка ввігнута поверхня канавки ще