Марина Комарова - Кохаю. Цілую. Твій дах, Марина Комарова

- Тобто ви ще й з чоловіком прийдете? - прийшовши в себе, все ж поцікавився він.

- А в заповіті не написано, що заборонено жити разом, - єхидно парирувала я.

І, здається, трохи перегнула: начальник насупився. М-да, Віто, тримай язик за зубами. Звичайно, я в будь-якому випадку прийду з Віталіком, це навіть не обговорюється. Але ... все ж не варто ось так відразу ставити майбутнього сусіда перед фактом. Раптом у нього алергія на шерсть котиків?

Ось тут і правда хороший питання. І це, мабуть, єдине, що може стати серйозною проблемою. Адже Віталік - істота вільне. Він принципово не розуміє життя в обмеженому просторі. Позначається молодість, коли він вештався по вулиці, будував дворових котів і інспектував сміттєві контейнери. З одного боку, можна на цьому пограти: мовляв, не подобається, йди... але все ж. Тут ще й до суду можуть подати за зловмисне видворення з квартири. То чи не котить. Треба терміново шукати якесь рішення.

- Розпусти не допущу, - раптом відрубав Руслан, і на цей раз мало не поперхнулася кави я.

- А я і не пропоную вам! - щиро обурилася, але тут же прикусила язик.

Руслан змінився в обличчі:

- А кому тоді?

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно