Роза Фаєр - Няня для олігарха, Роза Фаєр

Сьогодні зірки були до мене близько і все сталося так як потрібно. Ніс відійшов,синці я замазала добре тональним кремом. Тому,я виглядала свіжо і презентабельно. А що це означає? Правильно. Те, що я їду сьогодні на вечерю з Сергієм. Сподіваюся, що цей вечір покладе кінець нашій холодній війні. Можливо ми станемо друзями,хоч як би дивно це не виглядало. Все ж він бос,а я підлегла. Він багатий,а я просто няня з червоним дипломом лікаря. Отакий цікавий букет з нас вийшов. Що ж,на годиннику тільки дванадцятя година, часу вдосталь, тому, варто піти поснідати,бо я страшенно голодна.

Я спустилася знову на кухню,але там нікого не було. Звісно,всі вже давно поснідали і напевно пішли на двір. Погода вже була майже літня і сонце сповна дарувало своє тепло. Що ж,я полізла в холодильник і зробила собі декілька бутербродів. Ще заварила чаю і сіла поглинати свою здобич. Так,як нікого не було,я сиділа за столом як мені хотілося. А саме навпочіпки і смачно поглинала бутерброд. До поки в мене не склалося враження, що хтось за мною наглядає. Я підійняла очі і наткнулася поглядом на Сергія. Не може бути..

Одним словом,я як завжди попалася не в кращому світлі. 

-Смачного,-усміхаючись на всі зуби говорить Сергій.

А я йому просто не можу нічого відповісти, бо весь мій рот набитий смакотою. Я люблю так їсти,так мені смачніше. Тому, замість нормальної подяки я просто киваю головою і сподіваюся, що він не побачить,як я почервоніла. Натомість, Сергій підходить ближче і бере з тарілки мою здобич.

-Ей,-я нарешті проковтнула все,що було в моєму роті і змогла йому заперечити,але як і завжди в його присутності, воно було не багатослівним.

-Дуже смачно, дякую,-знущався він далі з мене і потягнувся до моєї чашки з чаєм. Ох,посягнув на святе,так просто я його не віддам.

Я тягнуся за чашкою швидше нього і, як завжди в такій ситуації,спрацьовує закон підлості. Ми одночасно хапаємося за посудину з гарячим напоєм і сила тяжіння спрацьовує не на користь Сергія,бо вміст виливається на нього. Звісно,це йому наука, щоб не хапався за чуже,але в цю мить я тільки думаю,щоб це був не окріп. Тому що,все вилялося прямо на штани і боюся, що чуть не залишала без нащадків рід Пастухів. 

-Ай,-починає пританцьовувати Сергій і я кидаюся в сторони, щоб хоч якось йому допомогти. Побачивши краєм ока рушник,я швидко його обдаю холодною водою з крана і прикладаю до місця поранення. Далі я усвідомлюю, не тримаю руки в недозволеному місці і різко відсахуюся назад. Рушник падає і Сергій намагається його зловити я знову кидаюся до нього, щоб допомогти і ми вдаряємося лобами. Одним словом, опинившись на підлозі,я починаю обмацувати своє чоло і розумію, що буду мати шишку. Дивлюся на Сергія і бачу, що йому пощастило менше,бо я йому зацідила прямо в око.

Я тягнуся до морозильної камери, щоб дістати хоч щось холодне і не знаходжу нічого кращого чим дві свинячі ратиці. Простягаю одну Сергію,а другу залишаю собі. 

-Ви, серйозно,-дивиться на мене він.

-А інакше буде синяк,-заспокоюю я його і прикладаю ратицю до місця свого болю. Сергій робить те саме і на одну мить настає тиша,яку розриває за секунду наш божевільний регіт. Це просто абсурд, уявляю як ми виглядаємо збоку. Здається, що доля вирішила сьогодні добряче над нами пожартувати і бачу, що їй це вдалося.

-Напевно, вечеря в ресторані тепер точно відповідає,-після того,як ми вдоволь насміялися,констатую я. І після цих слів стає трішечки сумно. Все ж,я давно нікуди не вибиралася в світ. Той похід на ювілей не рахується, занадто багато неприємних подій там було. І, якщо вже кудись іти,то вже з більш приємною компанією. 

-Ну, раз ми не можемо піти в ресторан,то він прийде до нас. Ви суші полюбляєте,-дивує мене своєю турботою Сергій, який побачив, що я засмучена.

-Дуже,з якого закладу будемо замовляти,-вже більш весело звучить мій голос.

-Ні,ви, мене не зрозуміли. Ми приготуємо їх самі,згідні,-підіймається він з підлоги і простягає мені руку.

-Згідна, тільки якщо ми все ж перейдемо на ти,-кладу свою руку в його і він бережно мене підіймає. Мені здався цей момент і жест,аж занадто інтимним.

-Тоді вперед,-прикладаючи свинячу ратицю до виска, виголошує він чим вкотре викликає в мене приступ сміху. Ну, що я говорила,який тут інтим. Між нами можлива тільки певна форма дружби. Але чому це навіть в моїй голові звучить так не весело...

Одним словом,як ви зрозуміли,ми зібралися і поїхали, щоб скупити продукти на вечерю.Дивно,що ми не ризикнули піти в ресторан в такому вигляді,а от серед білого дня поїхати в супермаркет ми повважали  нормальним. Правда,на нас трохи косилися люди. Таку парочку не часто зустрінеш. Я з гулею і ще трохи підпухшим носом,а Сергій з синцем під оком. На жаль, свинячі ратиці нам не допомогли,а що ж ще можна було очікувати від свині.

Після супермаркету ми ще заїхали в кондитерську і ще в один магазин. Там щось купував Сергій сам, мені навіть не дозволив вийти,а щоб я не ослухалася,заблокував двері. От же ж, мудрий чоловік, нічого не скажеш.

Далі ми поїхали додому, щоб виконати непосильну задачу. Навчитися робити роли і нагодувати ними своїх рідних,при цьому, постаратися їх не отруїти. Проте,коли авто під'їхало до будинку Сергій зупинив мене, коли я потягнулася до ручки дверцят.

-Ми що щось забули,-запитую я його, думаючи тільки про ту руку,яку він поклав на мою ногу. Тому що,все там пульсувало і горіло,неначе там лежала вуглинка,а не його кінцівка.

-Нам потрібно якось відбити кухню в Маргарити Семенівної,бо без бою вона нам її не віддасть,-його слова звучать доволі правдоподібно,але мене не обдурити.

-Признайся,що просто хотів потримати мене за ніжку,-підіймаю я одну брову і скидаю його руку,цим звільнивши себе від солодкого катування.

-Ні,я серйозно,-невже не бреше, прискіпливо оглядаю його.

-Довір це мені,-здаюся я йому і таки виходжу з автомобіля.

-Ти впевнена, що сама впораєшся,бо сьогодні всі твої затії провалилися і без жертв не обійшлося,-жартівливо говорить він, дістаючи пакунки з багажника.