Анрі Шарьєр - Метелик

берег. Вони й чути не хочуть про тривалу мандрівку, кажуть, що повністю мені довіряють, але не за такої погоди. Справді, згідно з метеорологічним прогнозом, який ми прочитали в газетах у в’язниці, нас чекає погана погода й навіть урагани.

Я визнаю їхнє право, ми домовилися, що пристану до понурого й незаселеного півострова під назвою Ґуаджіра. Ми втрьох продовжимо свій шлях до Британського Гондурасу. Погода чудова, а зоряна ніч, що настає після цього сонячного дня, із сяючим півмісяцем полегшує здійснення нашого плану висадки. Ми йдемо прямо до колумбійського берега, я кидаю якір, і ми поступово зондуємо дно, перевіряючи, чи вони можуть зійти. Вода, на жаль, дуже глибока, нам доводиться ризикувати, наближаючись до скелястого берега, щоб підійти не менш як на півтора метра в глибину. Ми тиснемо один одному руки, вони втрьох, тримаючи на голові валізку, спускаються у воду й прямують до суходолу. Ми зацікавлено й трохи зі смутком спостерігаємо за їхніми діями. Вони добре поводилися з нами й гідно трималися за будь-яких обставин. Шкода, що покидають човен. Доки вони добираються до берега, вітер повністю стихає. Дідько! Хоч би нас не помітили в селі, яке на мапі зазначене як Ріо-Ача! Це перший порт, де є поліцейська дільниця. Сподіваємося, що не помітять. Мені здається, ми пройшли значно далі вперед від вказаної точки з урахуванням невеликого маяка на мисі, який нещодавно минули.

Чекати, чекати… Троє чоловіків зникли з поля зору, помахавши нам на прощання білою хустинкою. Де ти, вітре, в біса?! Вітре, щоб відчалити від колумбійської землі, яка для нас нас є знаком запитання! Ми ж бо справді не знаємо, чи вони видають в’язнів-утікачів. Ми втрьох віддаємо перевагу певності Британського Гондурасу перед невідомістю Колумбії. Вітер зривається лише о третій пополудні, і ми можемо відпливти. Я піднімаю всі вітрила, і на нахиленому – можливо, занадто – човні ми потихеньку пливемо впродовж двох годин, аж тут просто на нас іде сторожовий катер з багатьма людьми, які стріляють по нас із рушниць, змушуючи зупинитися. Я йду якнайшвидше, не підкоряючись, намагаючись вийти у відкрите море, щоб покинути територіальні води. Неможливо. Потужний катер наздоганяє нас за півтори години полювання, і під дулами десяти рушниць нам доводиться здатися.

Солдати чи поліцейські, які нас заарештували, дуже своєрідні на вигляд: брудні, колись білі штани, протерті вовняні светри, яких ніколи не прали, усі босоногі, окрім «коменданта», який краще вдягнений і охайніший. І якщо вони одягнені погано, натомість до зубів озброєні: схожий на пояс, набитий кулями патронташ, добре доглянуті військові рушниці, а на додачу піхви з великими кинджалами, рукоятки яких якраз під рукою кожного. Той, кого вони називають «комендантом», схожий на метиса-вбивцю. Оскільки вони розмовляють тільки іспанською, ми не розуміємо, що вони кажуть, але ні їхній погляд, ні їхні жести, ні тон їхнього голосу симпатії не викликають – усе видається ворожим.

Місце, яке відіграє значну багатофункціональну роль на каторзі. (Тут і далі прим. пер.)

Повернутися

Бунья (bougnat, від charbonnier (вугільник) і auvergnat (овернець) – назва вихідців з Оверні, які у ХVІІІ ст. були власниками так званих брасері (щось середнє між кав’ярнею й пивбаром), де разом з напоями продавали вугілля та дрова.

Повернутися

Анатоль Дейблер (1863–1939) – французький кат, який за 54 роки брав участь у страті 395 осіб, з них у 299 випадках був головним катом, пост якого обіймав сорок років.

Повернутися

Малий ніж хірурга; скальпель.

Повернутися

Заросла, необроблена земля.

Повернутися

Ґвіанський ром.

Повернутися

Звідки ви йдете? (англ.)

Повернутися

З Французької Ґвіани (англ.).

Повернутися

Хороший капітан, довга подорож на маленькому човнику! (англ.)

Повернутися

«Рибний ринок» (англ.).

Повернутися

Два пива, будь ласка (англ.).

Повернутися

Півдолара, сер (англ.).

Повернутися

Чи французькі гроші влаштують? (англ.)

Повернутися

Так, я вам розміняю (англ.).

Повернутися