Солен Ніра - Академія Арканум, Солен Ніра

Я кивнула, стиснувши губи.

— Він просив мене не приходити більше. І не пояснив нічого. Просто… відрізав.

— І що ти тепер?

Я підняла погляд. І в цей момент щось змінилося в мені.

— Тепер я знайду відповіді сама. Якщо мені брешуть — я дізнаюсь правду. Якщо я небезпечна — я маю це знати. І якщо він боїться — то, можливо, не за себе.

Наступного дня я звернула увагу на те, чого раніше не помічала. Погляди. Шепіт. Неприховані усмішки, коли я проходила повз. Хтось тихо прошепотів:

— Ректоратська улюблениця…

Я зупинилась. Подих збився.

— Повтори, — прошепотіла я, не обертаючись.

Але вони вже пішли. Студенти. Колеги. Ті, з ким я щодня снідала, ходила на пари, жартувала.

Світ змінився. І я — у ньому чужа.

Я знову пішла до Лаї. Цього разу — з іншим поглядом. У мені більше не було наївності.

— Нам треба дістати доступ до архівів.

— До старих, заборонених?

— Так.

— Це безумство, — вона усміхнулась з ледь помітною цікавістю. — Я в грі.

Пізно ввечері ми пробрались у південне крило. Там, за магічною печаткою, були архіви минулих епох. Легенди, істини, заборонене знання.

Я доторкнулась до замка. І щось у мені раптом відгукнулося.

Біль. Спалах. Світло.

Двері відчинились самі.

— Ти це бачила? — прошепотіла Лая.

— Це… не я. Це щось у мені.

— Або ти — частина чогось, Ясемін. І ця академія лише початок.

Ми ступили всередину.

Серед сотень старих сувоїв і книг ми натрапили на том, що змінив усе.

На обкладинці — знак, який я бачила у своїх снах. Півмісяць, що вплітався у дерево.

Я відкрила книгу. Пожовклі сторінки розповідали історію про жінку, народжену від двох світів. Зв’язану з магією настільки глибоко, що сама стала її частиною.

— «Астора»… — прошепотіла я, натрапивши на знайоме прізвище в тексті.

— Це твоя родина?

Я не відповіла. Десь глибоко я вже знала: так.

Я стояла серед старовинних знань і відчувала, як стирається грань між тим, ким я була, і ким повинна стати.

Можливо, саме тому він мене боїться.

Можливо, саме тому я не маю права зупинятись.

І саме тому я не піду.