Тетяна Барматті - Фея - Повелителька часу, Тетяна Барматті

– Азур... – ледь чутно прошепотіла вона, не знаючи, що саме хоче сказати. Ліра не знаходила слів, наче в одну мить просто все забула, в силах тільки дивитися в очі драконові. Такі яскраві й глибокі.

Ковтнувши, вона обвела поглядом обличчя чоловіка, а потім зупинилася на його губах, відчуваючи, що незабаром сама, як і казали інші феї, забудеться в зовнішньому світі. І в цей момент, відгукуючись на поклик свого серця, тіла, душі, Ліра сама цього хотіла.