Гебріел Еттінген - Перегляд позитивного мислення: на основі нової науки про мотивацію

він може зробити, щоб не жити самотою? Рей каже: «Я люблю серфінг і міг би так із кимось там познайомитись». І в нього з’являється план «якщо — то»: «Якщо мені стане самотньо, я вийду в он-лайн і знайду собі серфінг-клуб та стану його членом».

Рей міг також зрозуміти, що наступним його бажанням буде почуватися менш самотнім або налагодити кращі зв’язки зі своїм оточенням. Використовуючи для цього БРПП, він висновує, що критичною перешкодою є його почуття неадекватності через випадки в минулому, коли люди називали його некомпанійським. Він сподівається подолати цю перешкоду, подзвонивши доброзичливому другові. Але це, своєю чергою, викликає цілу низку бажань, бо Рей розуміє, наскільки важко знайти час у його щільному графіку, щоб телефонувати й розмовляти з людьми. Що стоїть на заваді? Він стільки часу марнує щовечора на Інтернет, що на решту часу не вистачає. І ось Рей підходить до задоволення свого останнього бажання, що в остаточному підсумку веде до його вихідної мети — схуднути на десять кілограмів.

Як свідчить цей приклад, точне налаштування наших бажань дає нам нагоду краще зрозуміти внутрішні перешкоди. На нашому шляху нема єдиної, «правильної» перешкоди. Ми можемо визначити «правильність» перешкоди лише після того, як чесно проаналізуємо свої відповіді на запитання: «Що мені заважає?» Якщо ми почнемо з відповіді «Мені бракує часу», то варто запитати: «Чому мені бракує часу?» Часто-густо в основі лежить внутрішня перешкода, — це може бути страх, котрий змушує нас марнувати час і зволікати. Або теж часу бракує через непевність у наших стосунках: ми на спілкування витрачаємо стільки часу, що вже й не хочемо цього робити. Можемо не заглиблюватися з нашими вправами БРПП, а можемо й заглибитись. Ми можемо поволі пірнати в глибинні перешкоди, раз по раз звертаючись до бажань і клопотів. Коли я вперше навчала свою колегу Барбару БРПП, вона казала, що бажає закріпити свої знання французької, щовечора протягом години завчаючи нові слова. Перешкоду вона визначила так: «Я планую вчитися в певний день, а потім мені не вдається цей план реалізувати». Коли я поцікавилась, чому вона не здійснювала свій план учитися, колега пояснила, що її відволікає різна метушня. «Гаразд, але чому?» — запитала я. Моє питання спантеличило її. Вона до ладу не знала — чому. «Це якось пов’язано зі стосунками з моїм партнером: я зазвичай не наполягаю на своїх бажаннях. Я дозволяю йому диктувати, що мені робити ввечері, увесь мій розклад, а потім мене ще й інші справи відволікають». Їй треба було вибирати: можна було продовжити вправи з БРПП й виробити план, що робити, коли щось її відволікає, або зануритись у з’ясування перешкоди, котра не дає їй стояти на своєму в стосунках з партнером, та виробити з цього приводу план «якщо — то». Якби Барбара проробила цю додаткову роботу, то на поверхню відразу вийшло б чимало її життєвих проблем, а далі — інтегративні рішення, що допомогли б їй просуватися вперед у кількох напрямах одночасно. Барбара вирішила, що до цього емоційно не готова, і тим часом уклала план «якщо — то», який мав допомогти, коли їй заманеться повчитись: «Якщо мене щось відволікатиме від вивчення словника, я поясню партнерові, що я твердо налаштована вивчити французьку, і мені для цього потрібна година ввечері».

Що більше ви вкладаєте в практикування БРПП, то більше ви отримуєте від цієї методики. Якщо ви налаштовані зануритися якомога глибше для ідентифікації перешкоди, то будьте чесні з собою. Що насправді вам заважає? Не обов’язково, щоб хтось знав щиру відповідь, але дайте її собі. Перешкода може виявитися не така улеслива. Відповідь може уразити ваше самолюбство. Це може бути правда, якої ви давно уникали. Хай буде. Тепер час поглянути на відповідь. Скажіть собі, що це — частина вправи БРПП. Ви побачите, що тільки-но ви зрозумієте, що вам насправді заважає, відразу стане зрозумілим, до яких заходів слід вдатися, аби подолати перешкоду. БРПП закликає нас відкинути будь-які вибачення, які ми собі раз по раз придумуємо; треба припинити звинувачувати інших людей або зовнішні умови та зосередитися на тому, що всередині нас заважає нам рухатися вперед. Щойно зникають вигадані вибачення, перед нами відкривається шлях до наших мрій.

Будьте терплячі

Дехто починає використовувати БРПП не для з’ясування справи, а для миттєвого здійснення певної мрії. Вони можуть розчаруватися, якщо це негайно не спрацює і здатися після першої ж спроби. Якщо ви виконували БРПП й відразу не побачили очікуваних результатів, на це може бути багато причин. Може ви не виконуєте всі вимоги методики, може ваше бажання надто амбітне й вам варто його переглянути. У кожному разі не розчаровуйтесь і не робіть поквапного висновку, буцім БРПП не працює. Натомість зробіть необхідні корективи й спробуйте знову. Коли йдеться про формулювання наших бажань, одна з найсильніших рис БРПП полягає в тому, що ця методика допомагає вам відсіяти нездійсненні бажання й зосередитися на бажаннях реальних.

Наприклад, моя колега Лінда робила вдень БРПП і вибрала собі як бажання підйом завтра о шостій ранку, аби повідповідати на купу електронних листів. Але вона засиділася на робочій вечері й лягла спати пів на першу, а тому вирішила о шостій не вставати, а виспатись як слід перед робочим днем. Коли ми зустрілися наступного дня, вона сказала, що методика БРПП в її випадку не подіяла. Я їй пояснила, що БРПП насправді спрацювала, бо змусила її обрати альтернативний і корисніший для неї шлях. Роблячи БРПП, вона обрала нереалістичне бажання. Перешкода — необхідність бути присутньою на пізній робочій вечері — виявилася для неї завеликою, і тому вона обрала кращий альтернативний шлях. Відтак вона може трохи підправити свою мету, щоб повідповідати на електронні листи: треба це зробити лише тоді, коли її сон триватиме вісім годин.

Іноді, коли люди кажуть мені, що БРПП не діє, я виявляю, що вони не відмовлялися від свого бажання, — вони насправді несвідомо його виконали. Наприклад, Клер використала БРПП, щоб нарешті справдилось її бажання споживати менше червоного м’яса. Через три тижні я поцікавилась, скільки вона спожила м’яса, вона відповіла: «Ну, із м’ясом усе гаразд, протягом минулого тижня я його й не їла, але за обідом я традиційно випила свій келих вина, тож БРПП не спрацювала, бо свою дієту я не змінила». У цьому випадку Клер не взяла до уваги, що червоного м’яса вона все-таки з’їла менше, а зосередилася натомість на новому бажанні, яке вона ще не вдовольнила і з