Інна Романова - Мій фантастичний хлопець, Інна Романова

Аня

Вранці я прокинулася в поганому настрої і з головним болем. Алекс сидів у вітальні і зосереджено вдивлявся в монітор ноута.

- Привіт, - він підняв голову і тепло посміхнувся мені.- Аню, давай не будемо сваритися, адже ми тільки знайшли один одного, я розумію, що зараз не дуже вдалий час їхати на пів року, але ж такі пропозиції трапляються не часто. Відпусти мене, добре? Ми будемо кожен день зідзвонюватися, я по можливості, буду прилітати до тебе. Ань ... - він встав і взяв мене за руку. – Я дуже кохаю тебе! - хлопець майже пошепки сказав останню фразу, мені на вушко. Тремтіння пройшло по моєму тілу, ну як на нього можна злитися? .. Я як і раніше ображалася, але розуміла, що відпущу і буду чекати.

- Я вже не злюся, - подивившись йому в очі, промовила.

- Дякую! - Алекс обійняв мене за талію і поцілував, обережно, м'яко й делікатно. Я розчинилася в нашому поцілунку, забуваючи про все на світі.

Поснідали ми разом, обговорюючи деталі поїздки - коли, як, що треба підготувати, завершити. 

В університеті я ходила задумливою і дещо сумною. 

Це всього лише пів року, адже ніхто не захворів і не помер, мій коханий хлопець просто їде вчитися.

Його треба підтримати і допомогти, а я веду себе, як егоїстка.

Ця думка виникла в голові і перетворилася в ствердження. 

Ну ось і настав ранок вильоту. Речі зібрані, документи підготовлені і складені в рюкзак, перекусів я вчора накупила і теж спакувала.

Я намагалася тримаються спокійно, з посмішкою, але сльози раз у раз накочували на очі.

Ми довго стояли в вітальні мовчки, міцно притулившись один до одного.

- Аню, мені пора, - тихенько сказав Алекс.

- Я тебе проводжу до реєстраційного пункту, добре? - я була не готова з ним розпрощатися в цій квартирі.

- Щвичайно, мила, поїхали.

Ми не розмикали рук в ліфті, в таксі, в холі аеропорту.

- Все, я пішов,- Алекс теж переживав, так, тримався він стійко, але я вже добре його знаю і можу зрозуміти, коли він не в порядку.

Я піднялася на носочки і поцілувала коханого в губи ... Ми цілувалися посеред аеропорту, ніжно і пристрасно, обнімалися і гладили волосся один одного.

Голос, що оголошував про закінчення реєстрації, змусив нас розтиснути обійми.

- Аню, не сумуй. Я через два тижні прилечу в гості, і буду дзвонити щодня. Добре?

- Так, Алексе, йди, бувай!- він зник за дверима, а у мене по щоках текли сльози.

Щоб не сумувати, я вдарилася в навчання.

Писала програми, вчила нові мови програмування, поглиблювала знання з кібербезпеки.

Ми щовечора розмовляли по відеозв'язку. Алекс розповідав про університет, про місто в якому він живе, а також про нових друзів.

Я нічого нового розповісти не могла, але ділилася своєю рутиною - про новий предмет, якраз почався новий семестр, показувала нову сукню, що купила по розпродажу.

Я сумувала.

Дуже сильно.

Кожен раз заходила в нашу квартиру і мене зустрічала тиша і порожнеча. 

Пройшло два тижні. 

Сьогодні Алекс прилітає в гості, я дуже-дуже чекаю!

- Мила, привіт!!! - він підбіг і схопив мене на руки, кружляючи по холу аеропорту.

- Привіт! - я радісно посміхалася і притискалася до нього.

- Аню, ти стала ще прекраснішою! - Алекс обійняв мене і ми попрямували в сторону таксі.

- Ти теж, - жартівливо промовила у відповідь, поцілувавши хлопця в щоку.

Вдома ми розмовляли годинами, сиділи поруч і не могли відірватися один від одного.

- Кохана, я в душ, - з жалем розімкнувши руки, сказав мій хлопець.

- А я приготую нам перекусити, - посміхнулася йому.

Після вечері ми вляглися разом подивитися романтичну комедію.

Я одягла красиву нижню білизну і легкий прозорий пеньюар, хлопець був тільки в шортах. 

Чесно, я намагалася зосередиться на тому, що відбувається на екрані, але наші тіла стикалися, сексуальна енергія вирувала й спалахувала, подібно зарядів електрики.

Я провела ногою по його нозі і він аж підскочив.

- Що ти робиш? - хрипко з придихом вимовляє Алекс.

- Я ненавмисно, - наївно кліпаю очима.

Дивимося далі. Я вже зовсім втратила нитку сюжету.

Запах і близькість Алекса зводять мене з розуму, хочеться притиснутися до нього сильно-сильно, так, щоб стати єдиним цілим.

Я його хотіла, тут і зараз! Всього і без залишку!

Легенько доторкнулася до його руки вище ліктя, і подушечками пальців почала гладити туди-сюди, потім піднялася до плечей і шиї. Повітряні, як пір'їнка, дотики і погладжування.

- Ти сама напросилася! - майже прогарчав хлопець і підімнув мене під себе.