Ігор Ітан - Ореада. 2. Ароморфоз, Ігор Ітан

   — Хто це?

   — Директор з внутрішніх розслідувань у ФСР Леджер Гросс. Камілла запам'ятала його разом із Алексом, коли вони неодноразово відвідували Кенінга у нього вдома. Це дуже цінна для нас інформація.

   — Де ти взяла його фото?

   — Я маю базу даних на багатьох посадових осіб у ФСР. Збирала із різних джерел. Офіційна інформація про Леджера Гросса є у вільному доступі на сайті ФСР.

   — Тепер ми й до нього поїдемо в гості? — припустив Ноа.

   — Ні. Неважко припустити, що така наша тактика вже передбачена Алексом. Нам потрібно переграти його.

   — Як?

   — Спершу нам варто просто нічого не робити. Ми маємо досить безпечне місце, щоб перечекати період їх активних дій. Їхні ресурси не нескінченні, їхня увага та ретельна узгодженість ослабне. А далі у мене є кілька можливих моделей розвитку подій, що враховують особливості тактики та стратегії супротивників. Мої плани досить гнучкі та передбачають багаторівневе розгалуження сценаріїв залежно від обставин, що будуть складатися. Окрім того, до того часу, як ми почнемо активно діяти, у нас може з'явитися нова корисна інформація, що внесе свої корективи в наші плани.

   — Може, поки ми будемо вичікувати, усунуть Леджера Гросса?

   — Ймовірність, звичайно, така існує, але я не думаю, що до нього зараз задіятимуть таке рішення. Він надто цінний та важливий ресурс у ФСР, можливо, єдиний. Вербувати нових людей такого рівня непросто та потрібен час. Його усунуть лише тоді, якщо він становитиме безпосередню небезпеку. Наприклад, у разі розкриття його у стінах ФСР та небезпеки витоку важливої інформації. А поки що за ним будуть ретельно наглядати та будуть продовжувати користуватися його можливостями.

•••

   Наступного дня Ноа встановив Леа новий RF-процесор та модернізував вхідні електричні кола радіоканалу, щоб надалі забезпечити захист найбільш вразливої електроніки від електромагнітного імпульсу. Потім він провів ретельне екранування неблагонадійних ділянок проводки її каркасу та ендоскелету, на які вказав Кузя. Тепер можна було бути впевненим, що чергове застосування подібної електромагнітної зброї не зможе завдати їй шкоди.

   Почалися дні розміреного та порівняно безтурботного життя. Кузя та Ноа були надані самим собі. Кузя, крім того, що, як і раніше, багато спав та їв, повернувся ще до одного свого дуже улюбленого заняття – читання. Здебільшого він читав науково-технічну літературу на інтернет-ресурсах прямо з екрану телевізора у своїй кімнаті. Ноа, щоб бути чимось зайнятим, відновив свої дослідження квантових алгоритмів для емуляції функцій нейромереж штучного інтелекту. Леа допомагала проводити їх налагодження та перевірку на своєму мікропроцесорі, а заразом, як завжди, надавала йому неоціненну послугу своїми корисними порадами. Це була тема, що найбільш гармонійно поєднувала їх у спільній роботі. І це були єдині моменти в цьому будинку, коли йому вдавалося задовільнити свою збільшену останнім часом потребу в ширшому спілкуванні з нею. Весь інший час вона завжди була чимось зайнята.

   Фактично на її шиї зараз висіли дві дорослі людини і одна людська дитина. Їх усіх потрібно було щодня годувати. Для цього вона систематично ходила до супермаркету за продуктами та займалася приготуванням їжі. Деякий час Ноа намагався стати їй корисним хоча б на кухні, оскільки виходити з дому йому було дуже ризиковано, але, як він не намагався, користі від нього в цьому було мало. Він не міг зрівнятися з Леа у швидкості та якості приготування. В принципі, вони з Кузею могли б обійтися і стравами власного приготування з напівфабрикатів, але була ще Камілла, яку позбавляти можливості харчуватися смачно, різноманітно та по-домашньому було б неправильно. Також Леа витрачала багато свого часу на спілкування з нею. Вона вчила її читати, і сама читала їй різноманітні дитячі книжки. Ще Камілла часто просила пограти з нею, і Леа завжди погоджувалася, і тоді це могло займати її час годинами і годинами поспіль. Бувало, в такі моменти Ноа ставало навіть трохи образливо, що тепер йому Леа приділяла увагу набагато менше.

   Окрім цих турбот про людей у неї самої зараз було багато професійної роботи. Її сторінка на freelance.com ломилася від великої кількості замовлень на різні програмні продукти, і фріланс приносив їй гарний дохід. Під час програмування, вона була особливо недосяжною для оточуючих, довго висиджуючи нерухомо із завантаженими на 100% обома мікропроцесорами. Періодично вона скидала підготовлений код на ноутбук і там доводила його вручну до необхідного робочого стану.

   Іноді вона поралася в підвалі зі своїми програмованими біотехнологіями та органікою. Тоді Ноа мав можливість скласти їй компанію, але, на жаль, на біотехнологіях знався не дуже, і переважно опинявся в ролі глядача, ловлячи момент, щоб провести з нею якийсь здебільшого пасивний, але все ж таки час. Декілька разів Леа виїжджала в Лозанну, щоб зробити необхідні покупки технічного напрямку, а також роздобути різну оперативну інформацію про структуру ФСР та її співробітників.

   Так пролетів тиждень.

   Вкотре всі четверо зібралися о шостій годині вечора у їдальні на легку вечерю. Хоча, заради справедливості варто зауважити, що легкою вона виявлялася загалом не для всіх. Кузя, поглинаючи пончики з сиром, розповідав про своє полювання на байкальського соболя, розписуючи дивовижну не зіпсовану цивілізацією природу Байкалу. Леа висловила сумнів, що Кузя зі своєю комплекцією та фізичною підготовкою був здатний ходити на полювання тими місцями. Кузя трохи образився, але сперечатися з нею не став.