Джоан Роулінг - Кар'єра лиходія, Джоан Роулінг

21

...the damn call came,

And I knew what I knew and didn’t want to know.

Blue Oyster Cult, “Live for Me"[16]

Наступного ранку Робін прокинулася з болем у голові й важкістю у шлунку. Поки виплутувалася з незнайомих накрохмалених білих подушок, події вчорашнього вечора звалилися на неї всі разом. Струсивши волосся з обличчя, вона сіла, роззирнулася. Між різьбленими стовпчиками дерев’яного ліжка проступали слабкі обриси приміщення, освітленого сліпучою смужкою між важкими жакардовими портьєрами. Звикнувши до мороку позолоченої кімнати, Робін роздивилася портрет джентльмена з бакенбардами в золотій рамі. В такому готелі проводиш міський відпочинок, а не відходиш від похмілля з так-сяк напханими в сумку нечисленними речами.

Чи не помістив її Страйк у цю елегантну старожитню розкіш з метою попередньої компенсації за серйозну розмову, якуmрозпочне сьогодні? «Ти явно на емоціях... гадаю, краще тобі зробити перерву в роботі».

Дві третини пляшки поганого вина, і Робін розповіла йому все. Слабко застогнавши, вона впала назад на подушки, затулила обличчя руками і піддалася спогадам, які набули повної сили тепер, коли вона стала слабка й нещасна.

Ґвалтівник був у гумовій масці горили. Він тримав її однією рукою і тиснув плечем на горло; ґвалтуючи, все повторював, що вона зараз помре, що він видушить з неї її жалюгідне життя. Розум перетворився на червону печеру паніки й крику; руки ґвалтівника зашморгом стягували горло, і життя її залежало від того, чи вийде прикинутися мертвою. Потім були дні й цілі тижні, коли Робін здавалося, що вона направду померла, але застрягла у тілі, зв’язок з яким уже втратила. Тоді здавалося, що це єдиний спосіб себе захистити — відділити себе від власної плоті, заперечити зв’язок між ними.

Ще довго вона не відчувала сили знов опанувати своє тіло.

В суді той чоловік був сумирний, м’який, усе повторював «так, ваша честь» і «ні, ваша честь»: непоказний європеєць середніх літ, з червоним обличчям — тільки за вухом біла пляма. Бліді, ніби вицвілі очі моргали надто часто — очі, які вона бачила зіщуленими в отворах маски.

Те, що він заподіяв Робін, розбило її уявлення про власне місце у світі, обірвало її університетську кар’єру, змусило повернутися до Мессема. Її було втягнуто у виснажливий судовий процес, де перехресний допит був майже таким самим травматичним, як і сам напад, бо сторона захисту стверджувала, що Робін сама запросила чоловіка на секс під сходами. Протягом багатьох місяців після того, як ті руки в рукавичках випірнули з тіні й потягнули її, душачи, під сходи, Робін не терпіла фізичного контакту — навіть лагідних доторків близьких. Той чоловік спаскудив її перші та єдині сексуальні стосунки, і їм з Метью довелося починати наново; на кожному кроці на них чигали страх і провина.

Робін притиснула руки до очей, ніби могла силоміць видушити те все зі свого розуму. Звісно, тепер вона знала, що юний Метью — зразок доброти й розуміння в її очах — любився з голою Сарою у своєму студентському помешканні в Баті, поки Робін у Мессемі самотньо лежала в ліжку, годинами тупо вдивляючись у плакат «Дестиніз Чайлд». Самотня серед розкішного затишку "Гезлітту", Робін уперше замислилася про те, чи покинув би її Метью заради Сари, якби Робін була щаслива й неушкоджена, і чи не розбіглися б вони з Метью природнім чином, якби вона таки довчилася в університеті.

Робін опустила руки й розплющила очі. Сьогодні вони були сухі; здавалося, ніби сліз уже не стало. Біль від зізнання Метью вже не протинав її. Лишилося тільки тупе муляння, придушене більш нагальною панікою через шкоду, якої вона могла завдати своїм кар’єрним перспективам. Як можна було утнути таку дурість і розповісти Страйкові про те, що з нею сталося? Чи ж вона досі не вивчила, до чого призводить відвертість?

За рік після зґвалтування, коли страх перед відкритим простором було подолано, а її вага майже повернулася в норму, Робін тягнуло повернутися у світ і надолужити згаяний час. Тоді вона висловила загальний інтерес до «чогось такого», пов’язаного з кримінальними розслідуваннями. Не маючи університетської освіти, зате маючи подерту на шмаття впевненість у собі, Робін не наважилася вголос озвучити своє бажання стати детективом. І цс було добре, бо всі знайомі взялися відмовляти її навіть від того боязкого бажання попрацювати десь на периферії поліцейської справи — навіть мама, яка зазвичай розуміла її як ніхто. Всі сприйняли цей дивний новий інтерес за ще один прояв нездужання, за нездатність відкинути те, що її спіткало.

Але все було не так: те бажання з’явилося задовго до зґвалтування. Ще восьмирічною Робін сказала братам, що ловитиме злодіїв, і ті підняли її на посміх — тільки тому, що так слід було вчинити, бо ж вона була дівчинка