Емілія Дзвінко - Стосунки на годину і більше, Емілія Дзвінко

У двері стукають а не дзвонять, тож я наперед знаю хто це і з усмішкою біжу відчиняти. 

— Привіт, крихітко! — кидається з обіймами до мене Кітті. — Я так скучила за тобою. Живемо в одному будинку, а таке враження, що в сусідніх містах. 

— Проходь на кухню, — запрошую подругу. — Я поставлю чайник. 

— Лео, який чайник! — награно ображається Кітті. — Я прийшла, щоб пожалітися і про життя поговорити, тож лише вино. Тримай, — вручає мені пляшку. — А з тебе щось до вина.

— В мене є лише чорна шоколадка з горіхами, — пропоную подрузі.

— Годиться, діставай келихи і розказуй вже про свого принца.

Я переповідаю нашу з Кирилом історію з усіма деталями. Кітті слухає, перепитує, доповнює мене, жартує, а в кінці робить свій висновок.

—  Лео, я впевнена, що ти закохаєшся в цього Кирила. Діагноз вже простежується на обличчі, —  жартує Кітті. 

—  А він в мене? 

—  Він також може закохатися, але й боляче може тобі зробити, тому будь обережна, подруго. Я розумію мотиви твого вчинку, та якби мені таке запропонували, то я б пищала з радості і попросила б набагато більше ніж ти. Але, на жаль мені лише пропонують залізти в труси та станцювати приват.

—  Ти не пробувала шукати іншу роботу? —  запитую в Кітті, бо подруга вже не раз жаліється на настирливі приставання у клубі. 

—  Гадаєш, багатьом потрібна двадцятичотирирічна дівчина з незакінченою вищою освітою та досвідом роботи у стриптиз-клубі? —  усміхається подруга, але я знаю, що їй боляче від такого розкладу,—  Якщо я й знайду інший варіант, то ми не зійдемося у фінансовому питанні або ж у графіку роботи. Ти ж знаєш мою ситуацію. 

—  Знаю, —  кажу Кітті, присуваюся до неї ближче та обіймаю. —  Ти моя молодчинка і я завжди підтримаю тебе. 

—  Доречі про підтримку, —  одразу оживляється Кітті. —  Ти можеш мені пошити ще один сценічний костюм. Цього разу треба не щось вульгарне та відверте, а навпаки ніжне і невинне: янголя або квіткова фея думаю підійдуть. Працюю зараз над новим номером і сподіваюся здивувати своїх клієнтів. Мені треба більше чайових. 

—  Звісно пошию, —  згоджуюся я і радію, що хоч чимось можу допомогти подрузі. —  Для мене це класний досвід, бо є можливість попрацювати з декором і дрібними деталями. 

—  Дякую тобі, щоб я без тебе робила, —  тепер вже Кітті мене обіймає. —  І сподіваюся, ти все ж таки прийдеш поглянути на мене. Прошу тебе вже майже рік, а ти завжди знаходиш відмазку.    

—  Обіцяю, що коли тобі зроблю новий костюм, то обовʼязково загляну на твоє шоу. 

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно