Джордж Сондерс - Лінкольн у бардо

томас гейвенс

Тут цього чоловіка рішуче відсунула вбік молода мулатка у довгій білій сорочці і мереживному чепці з синьою оторочкою; вона ціла тремтіла, ніби у пропасниці, а ще відзначалася такою разючою вродою, що серед білих прохачів, які юрмилися навколо, хвилею прошелестів тихий гомін.

роджер бевінс ііі

Вперед, Літці, або тепер, або, к***, ніколи.

бетсі берон

————————————

літці райт

Мовчить.

едді берон

Як завжди.

бетсі берон

Що ж то з нею таке мали, б***, зробити, щоб аж так заткати їй горлянку?

едді берон

З-за спини мулатки вийшла і стала збоку опасиста негритянка; була вже в літах і в тій попередній місцині славилася, безперечно, своєю дебелою поставою та веселою вдачею — принаймні таке враження справляла зовні. Тут, одначе, від її веселощів не зосталося й знаку, вона була сердита й лише похмуро зиркала з-під лоба, а стерті до мозолів ноги залишали позаду кривавий слід; коли ж вона заспокійливим рухом поклала руки на стегна мулатці, яка й далі тільки щось бубоніла й уся трусилася, на білій сорочці в тих місцях теж залишилися криваві відбитки, бо й руки у неї так само були стерті до крові.

преподобний еверлі томас

————————————

літці райт

Те, що з нею робили, робив багато хто багато разів. Тому, що з нею робили, часом годі було опиратися, і вона не опиралася, а часом таки опиралася, і закінчувалося це нерідко тим, що її відсилали у якесь значно гірше місце, іноді ж цей опір просто долали силоміць (били кулаком, коліном, дошкою і т. д.). Те, що з нею робили, знай робили й робили. Або робили тільки раз. Те, що з нею робили, іноді взагалі ніяк на неї не впливало, а іноді впливало дуже сильно, доводило її до нервових зривів, до сповнених ненавистю слів, до спроб кинутися вниз із мосту через Седар-Крік, і довело врешті-решт до цієї впертої мовчанки. Те, що з нею робили, робили чоловіки великі і чоловіки дрібні, чоловіки-начальники, чоловіки, які випадково проходили повз поле, де вона працювала, молоді синки чоловіків-начальників або чоловіків, які випадково проходили мимо, трійко чоловіків напідпитку, які вийшли з дому і вже збиралися йти геть, аж раптом побачили її, коли вона рубала дрова. Те, що з нею робили, робили регулярно, немов за розкладом, що скидався на якісь моторошні відвідини церкви щонеділі зранку; робили, коли доведеться; не робили ніколи, жодного разу, але постійно грозилися, що таки зроблять, і ця загроза знай висіла над головою, темна й цілком здійсненна. А робили з нею ось що: трахали у звичайній місіонерській позі, трахали анально (а бідолашка ж до того ніколи про таке й не чула), коїли всілякі дрібні збочення (під грубі слівця, що так і сипалися з уст рахітичних селюків, яким ніколи й на думку не спадало, що подібним чином можна повестися і з жінкою своєї раси) і трималися так, наче крім нього, чоловіка, який це робив, там нікого більше й не було, а вона — то лише така собі воскова фігура, тепла й мовчазна. Робили з нею, що кому хотілося, і навіть якщо у когось виникало якесь бодай і слабеньке бажання щось із нею зробити, що ж, жодних перепон не існувало, це можна було зробити — і це знай робили, і робили, і робили, і…

місіс френсіс годж

До нас бігцем наближався лейтенант Стоун («Назад, КІПТІ, ану назад!» репетував він) на чолі ватаги кремезних білих чоловіків (були серед них і Пті, і Дейлі, і Бернс), які без зайвих церемоній відтіснили чорних прохачів від білої кам’яниці, штурхаючи їх гілляками, що пообламувалися з дерев під час учорашнього буревію; ті гілляки вони тримали горизонтально на висоті грудей.

роджер бевінс ііі

З чорного гурту почулися обурені крики.

ганс воллмен

Ага, сказав містер Гейвенс, то тут так само, як там?

місіс френсіс годж

Ну навіщо ж так, к***, грубо?

едді берон

Ми їх знаємо, вони нормальні!

бетсі берон

З побагровілими й перекошеними від гніву широкими обличчями Пті, Бернс і Дейлі загрозливо посунули на Беронів, і та парочка тут-таки боязко відступила у натовп.

ганс воллмен

За сигналом лейтенанта Стоуна патруль рушив уперед, притискаючи чорний гурт до моторошної залізної огорожі.

преподобний еверлі томас

(Втім, у темношкірих та огорожа аж такого страху чомусь не викликала.

Згубно вона діяла лише на тих, хто мешкав у її межах.)

ганс воллмен

Відтак ситуація зайшла у глухий кут: лейтенантові Стоуну та його патрульним паморочилося в голові, тож вони не могли підійти ближче, щоб перекинути темношкірих через огорожу, а тим урешті-решт увірвався терпець і вони не хотіли покірливо зносити подібні знущання й надалі, тому продовжували утримувати позицію по цей бік.

преподобний еверлі томас

Тим часом у вільний тепер простір перед білою кам’яницею ринули, скориставшись нагодою, десятки інших (білих) прохачів, і всі нараз горланили у двері свої історії; вирізнити у цьому розпачливому ревищі чийсь окремий голос було вже неможливо.

ганс воллмен

LXVII

Містер Лінкольн, звичайно, нічого цього не чув.

Для нього то був просто тихий склеп у глупу ніч.

преподобний еверлі томас

Настала вирішальна мить.

роджер бевінс ііі

Батько й син мали поспілкуватися.

ганс воллмен

Завдяки цьому спілкуванню хлопець мав багато чого зрозуміти, одержати згоду чи спонуку — і піти.

роджер бевінс ііі

Інакше все це було марно.

преподобний еверлі томас

Чому ти зволікаєш? запитав у хлопця містер Воллмен.

роджер бевінс ііі

Той глибоко зітхнув і, схоже, приготувався нарешті ввійти й отримати настанови.

ганс воллмен

LXVIII

І тут, як на те…

роджер бевінс ііі

У темряві зблиснуло світло ліхтаря.

ганс воллмен

Містер Мандерс.

Нічний сторож.

роджер бевінс ііі

Він наближався до білої кам’яниці, на вигляд такий, як завжди у ті хвилини, коли опинявся серед нас: наляканий і сам трохи цим збентежений, сповнений бажання чимскоріше повернутися до своєї сторожки.

преподобний еверлі томас

Мандерс нам подобався; під час таких обходів він, щоб додати собі духу, приязно до нас заговорював і запевняв, що «там», по той бік огорожі, усе по-старому: люди й далі так само їдять, кохають, сваряться, народжуються, пиячать, заздрять