Антон Дмитрович Мухарський - I am not Russia: неполіткоректний антифеміністичний чоловічий роман

вояка!) — заволали хлопці на всю площу, й коли я знову завмер, знову побігли до мами просити ще дрібняків.

Вони мучили мене хвилин десять, набравши повні жмені монеток по одному пенсу. А що ви хочете, панове: за пенс танцюєш, як за фунт, аби той фунт заробити, коли до тебе, приміром, підійдуть пенсіонери з Австралії чи заможні японські туристи.

Справа зрушила з місця.

Почавши працювати десь за чверть до одинадцятої ранку, я вирішив припинити виступ о пів на дванадцяту, коли фестивальний люд повалив з усіх шпарин, займаючи найкращі місця уздовж Принцес-стрит, й махати сокиркою в юрбі ставало дедалі небезпечніше.

Підхопивши лахи й доволі важкеньку смушкову шапку, я рушив на газон, аби трохи перепочити.

Не кваплячись підраховувати зароблені грошики, обтер спітніле обличчя рушником, напився води з великої пластикової пляшки, зняв і розклав на газон просушитися парчову свитку, і тільки потім, усівшись по-турецьки, висипав монети перед собою на пружну, цупку травицю.

Це був шок! Який там на хрін атракціон здійснення мрій?! Жодних атракціонів, ілюзій та маніпулятивних технологій. Тільки важка праця, роки тренувань, кров, піт, сльози — і ось маєш перед собою цілих двадцять три фунти сімдесят вісім пенсів за сорок п’ять хвилин роботи! Це майже моя місячна зарплатня в одному з провідних українських театрів. Офігіти!

Ти зробив це, друже! Ти переміг, ти виграв!

Висипаючи гроші до стильної шкіряної торбинки, я реально плакав від щастя гордий своєю перемогою, усвідомлюючи власну повноцінність й професійну затребуваність.

Аж раптом над головою почулося: «Hello».

Закон збереження енергії працював на відмінно. Так завжди буває: у найпіковіші емоційні стани збоку прилітає якесь гівно.

На цей раз «гівно» матеріалізувалося у вигляді двох поліціянтів. Жирної білої тітки й лілового негра, оспіваного Вертинським у своїх емігрантських шансон-баладах.

«Черговий пиздець», — подумав я, бо був начутий про драконівські міри покарання, до яких удається місцева влада, борючись з нелегальними заробітчанами. У кращому випадку — депортація в двадцять чотири години. А часом, бува, і тюрма.

— Хелоу, — прорік ніяково, затискаючи у жмені чесно зароблені пенси.

— Have good performence, — ласкаво проказала до мене жирна тітка, але я щось не дуже повірив у її щирість. — Where are you from? (Маєш прекрасний перформанс. Ти звідки?)

У повітрі забриніла пауза такої напруги, що легендарний Тесла неодмінно викресав би з нею керовану блискавку.

— А ем свід. (Я — швед), — проказав я і жоден м’яз не тіпнувся в мене на обличчі.

А й справді, друзі мої, не наважився чесно проказати до поліцейських «Ай ем юкрейніен!». Бо за останні дні добре вивчив той кислий вираз, що поставав на мармизах місцевої публіки, коли прорікав подібну фразу.

Асоціативний ряд моєї батьківщини на кшталт: сало-горілка, гопак-шаровари неодмінно впирався в чарівну, майже біблейську назву містечка «Чорнобиль» і всім ставало ясно, що чувак із «землі катастроф».

Токсичні люди з території колишнього СРСР, у яких неодмінно треба перевірити паспорт, чи, бува, не прострочена віза, й поцікавитись, чи мають вони як представники монголо-татарської орди дозвіл на роботу, що неодмінно треба брати в місцевій мерії? Не маєш — то плати штраф у п’ятсот фунтів (саме така сума фігурувала у страшилках про місцеві закони). А спитають паспорт, то скажу, що забув удома. Шведу повірять. Українцю — ніколи.

Либонь, моя відповідь викликала в поліціянтів легку недовіру, бо вони з підозрою поцікавилися моїм дивним нарядом.

— У подібні однострої вбиралися вояки швейцарської гвардії, що перебували на службі в короля Швеції Густава Вази. То є парадний одяг для чатування в королівському палаці, — збрехав украй правдоподібно.

Звісно, що тупі копи, не обізнані на тонкощах історичних костюмів, сприйняли ці теревені за чистісіньку правду.

Далі вони питалися, чи не був я свідком події, що сталася на перехресті неподалік десь півтори години тому, коли червоний «Рейндж Ровер» збив людину. Їх цікавили дві персони в карнавальних костюмах, очевидно, вихідці чи з Румунії, чи з України (тут мене кинуло в жар) — одна схожа на жабу, а інша на відьмоподібну тітку, що зникли з місця події, хоча могли бути цінними свідками.

— Ні, я нічого не бачив, бо це сталася до того, як я почав свою роботу на майдані.

— Тоді окей. Good luck, — побажали поліціянти, забираючись геть.

У цей момент мені аж ніяк не було соромно, що отак просто зрікся свого народу і своєї держави, яка насправді не робить нічого, аби її поважали. Яка охоче аплодує закордонним митцям, мислителям та науковцям, забуваючи або просто не бажаючи робити це на адресу своїх земляків, яких радше втопить у безвісті або лайні чорноротої заздрості. Ну та й чорт з нею з тою пропащою Україною. Що мені до неї?

Коли я заходився вкладати свій туго набитий гаманець знову до сумки, побачив, що складений учетверо білий папірець, випавши із задньої кишені джинсів, лежить згори купи лахів. Ось що прочитав я там, розгорнувши папірець:

РОБОЧА ПРОПОЗИЦІЯ КОНТРАКТУ З НАДАННЯ ПОСЛУГ НА ЗДІЙСНЕННЯ МРІЇ

Наступними діями, які і є метою Договору, сторони, що йменуються Підписантами, вступають в юридично-правові стосунки з метою отримання взаємної вигоди на умовах анонімності всієї інформації, що міститиметься в цьому Договорі.

Підписанти виступають у двох іпостасях, які далі іменуються Прохач і Давач. Прохач (людина, що прагне здійснення своїх мрій) звертається до Давача з проханням утілити цю мрію у життя, зазначивши в контракті всі необхідні форми матеріальних та нематеріальних зисків, які Прохач бажає отримати в певні терміни і на певних умовах, які обговорюються Підписантами під час окремої зустрічі.

В якості компенсації за надання подібних послуг Прохач бере на себе відповідальність після закінчення циклу земного існування надати Давачу в повне необмежене користування на подальшій безоплатній основі всі субстанції нематеріального походження, включаючи (але не обмежуючись): ментальне тіло, ефірне тіло, безсмертну монаду та інші форми нематеріального буття, якими була наділена людина під час проживання на планеті Земля. Всі особисті дані вносяться в Договір за згодою сторін і не підлягають зміні та розголошенню за будь-яких обставин.

Договір набуває чинності з моменту його підписання кров’ю й закінчується відразу після земної смерті Прохача.

З подробицями укладання договорів можна ознайомитись на сайті www.primate.com, отримавши пароль доступу в порядку приватної зустрічі з представниками нашої компанії, з якими можна зв’язатися, заповнивши стандартну форму на сайті, вказаному вище.

З творчим натхненням й щирим побажанням здійснення всіх ваших мрій!