Світлана Литвиненко - Капкан кохання, Світлана Литвиненко

  Йдучи коридором, Леся почула жваву розмову Тамари та Ольга Григорівни, яка долинала з вітальні. "А вони рано прокидаються," – промайнула в голові думка. Втім, у сільській місцевості це норма, бо господарство вимагає постійної уваги.

  Ольга Григорівна здавалася Лесі сильною жінкою – тією, що не боїться приймати важкі рішення. Вона навіть пішла на вчинок, який мало кому під силу: покинула чоловіка й сина заради нового кохання. Не кожна жінка здатна на таке. А вона змогла.

  Тільки от… шкода Аміра.

  Бо саме зараз Леся починала розуміти, що йому довелося пережити. Дитина, залишена власною матір’ю… Це не могло пройти безслідно. І все ж, попри біль, Амір знайшов у собі сили пробачити. До того – переїхав сюди, щоб бути поруч із нею, допомагати з фермою. І, треба визнати, в нього це непогано виходить.

  Останнім часом їй дедалі частіше почало здаватися, що Амір поєднує в собі дві особистості. З одного боку – він простий, але водночас у ньому відчувалася якась прихована сила, якась глибина, яку він не показував усім підряд. Але чи не вдавано це? І звідки в ній з’явилося це відчуття?

  Леся похитала головою, немов відганяючи непотрібні думки. "Неважливо. Яка мені до нього різниця? Який він там насправді, що приховує і що відчуває. Яке мені діло до його стосунків із матір’ю?"

  Їй треба зосередитися на своєму плані.

  Проте з Ольгою Григорівною варто поладнати. Знайти спільну мову – це було б розумно. Так буде краще насамперед для неї самої.

  Тільки як це зробити, якщо жінка з самого початку категорично налаштована проти неї? Ні, справа навіть не в Лесі самій, а в тому, що плани Ольги Григорівни пішли шкереберть. Вона уявляла поряд із сином зовсім іншу дівчину, мріяла про іншу невістку. Леся важко зітхнула. Це буде непросто. Але якщо вона хоче здійснити задумане, доведеться діяти розумно. Варто буде догодити свекрусі.

- Сміливіше проходь до нас,- почула як Ольга Григорівна звернулася до неї,- ми тут не кусаємося.

- Доброго ранку,- привіталася Леся підійшовши до дивану де сиділа свекруха з Тамарою.

- Чому стоїш? Сідай,- Тамара, як завжди незадоволено подивилася на неї.- Чи може ти щоразу на особисте запрошення чекаєш? Чи як? А може ти боїшся з нами на одинці лишатися?

- Тамаро, не чіпляйся до дівчини, — Ольга Григорівна відсунулася на дивані, поступаючись місцем Лесі. — Ой, знову у спині болить… Як же мене вимучив цей остеохондроз.

  Вона схопилася за поперек, скривившись від різкого болю, і почала повільно розтирати хворе місце.

- Ні мазі, ні таблетки не допомагають… — простогнала вона. — Мабуть, доведеться переходити на уколи.

- А ви пробували спеціальні вправи для спини? — обережно запитала Леся, але в її голосі відчувалася професійна впевненість. — Іноді при остеохондрозі вони допомагають зменшити біль. Але, звісно, спершу потрібно проконсультуватися з лікарем, щоб виключити протипоказання.

- Ти що, лікар, щоб таке радити? — із сарказмом запитала Тамара, склавши руки на грудях.

- Так я ж і кажу, що спершу потрібно проконсультуватися з лікарем. А я просто маю певний досвід у цій сфері, — спокійно відповіла Леся. — Я працюю… тобто я раніше працювала фітнес-тренеркою і знаю, як правильно виконувати вправи, щоб не нашкодити спині. Якщо лікар підтвердить, що вам можна займатися гімнастикою, я могла б допомогти вам стежити за технікою, щоб усе було безпечно.

- Ага, відразу підлизуєшся, — пирхнула Тамара. — Вгодити хочеш…

- Тамаро, досить! — Ольга Григорівна підвищила голос, але тут же скривилася, бо різкий рух віддав болем у спині. Вона видихнула й знову потерла поперек. — Якщо Леся може мені допомогти, то чому б і ні? Господи, якби ви знали дівчата, як мені ця хвороба остогидла…

- Але хрещено… можливо вона бреше. І ніяка вона не фітнес-тренерка… Самозванка, яка захотіла покращити своє життя,- Тамара аж скочила з дивану.- А чому ви на мене так дивитися? Я вважаю, що вона спокусила Аміра своїм… тілом, задурила йому голову, наполягла, щоб він на ній одружився. І тепер гадає, що буде жити як королева у таких умовах і з таким чоловіком. Тепер їй лишається хрещено тільки вам голову задурити та мене додому відправити. І буде тут командувати, розігрувати з себе господиню.

- Ти думаєш, що мені так легко задурити голову? Гадаєш, що мною можна командувати?- Ольга Григорівна дивилася на Тамару по-іншому, як здалося Лесі, вже  не з таким захопленням як учора.- А може це у тебе були такі плани?

- Хрещено, ну як ви можете все так перекручувати. І взагалі, як ви можете так думати про мене?- Тамара трохи вгамувалася і знову сіла на диван посміхаючись.- Якщо вона може вам чимось допомогти, то це ж чудово. Просто, я хотіла сказати, що можливо…

- Досить! — суворо вимовила Ольга Григорівна, помітно втомившись від балачок Тамари. Вона повернулася до Лесі й заговорила вже м’якше: — Знаєш, я ж до лікаря ходила, коли була у місті в куми. Він наполягав на гімнастиці, навіть виписав рекомендації, але я тільки рукою махнула. Кажу, на фермі й так вистачає фізичного навантаження без жодних вправ.

- Фізична робота та лікувальна гімнастика – це різні речі. Фізична робота дає навантаження, але вона не завжди корисна для спини, — лагідно пояснила Леся. — А лікувальна гімнастика — вона спрямована саме на полегшення болю та зміцнення потрібних м’язів. Якщо хочете, я можу ознайомитися з рекомендаціями лікаря та допомогти вам правильно виконувати вправи.

- Було б добре… — після короткої паузи погодилася Ольга Григорівна.