Світлана Литвиненко - Капкан кохання, Світлана Литвиненко

Розділ 20

  Амір зайшов до кабінету й набрав Бориса. Він розумів, що, можливо, той уже спить, але чекати до ранку не міг. Йому прямо уривався терпець, бо хотів негайно віддати наказ.

- Слухаю вас, бос, — голос Бориса звучав напружено. Він подумав, що, напевне, його зараз будуть вичитувати за якусь помилку чи невдалу фразу.

- Вибач, що так пізно, — почав Амір, — але справа термінова, і я хочу отримати результати якнайшвидше. Отже, записуй.

- Записую,- Борис з полегшенням видихнув радіючи, що до нього немає ніяких претензій.

- Я хочу, щоб ти здобув якомога більше інформації про мою дружину. Де вона вчилася, з ким товаришує, де працює, з ким зустрічалася… Одним словом, усі деталі, які тільки можна дізнатися. А також наведи довідки про її родину — і так само з’ясуй усе можливе про них. Це перше. Друге… Встигаєш записувати?

- Так, бос. Що далі?

- Треба зробити так, щоб усі служби охорони природи, податкова та журналісти почали тиснути на цього Олександра Федоровича. У нього має виникнути стільки проблем, щоб він сам захотів продати заповідник…

- Але ж, бос… — Борис хотів заперечити, сказати, що це вже занадто, проте вчасно стримався. Він знав: якщо не виконає наказ, може втратити роботу, яку справді цінував. — Все зроблю, як ви наказали.

- Спробуй тільки схибити… — Амір був упевнений, що все буде так, як він сказав. Борис, можливо, наважиться щось заперечити, але наказ виконає. — І ще одне, найважливіше. Як тільки Олександр Федорович буде готовий продати заповідник — я його придбаю.

- Ви що надумали купити заповідник?- Бориса наскільки це здивувало, що він навіть перепитав про це.- Навіщо це вам? Ви нібито збираєтеся через місяць повертатися додому. Вибачте, щось не те говорю. Заповідник звісно може належати вам…

- Він і буде належати мені, але керувати ним будуть досвідчені спеціалісти. І ніхто з них не повинен буде знати, хто насправді є власником. А в тім ти й так знайомий з цією процедурою.

- Так бос. Вибачте, що поставив не обдумане запитання. Просто раніше ви якось не цікавилися природою,- Борис відчував незручність,- ні… це добре, що вас почали цікавити і тварини, і природа…

- На цьому розмову закінчимо, бо ти я чую зовсім сонний, починаєш нести нісенітниці. На добраніч,- і Амір завершив дзвінок.

    Амір вийшов із кабінету й підійшов до дверей спальні. Обережно причинив їх, намагаючись не створювати жодного звуку, бо подумав, що Леся, можливо, вже лягла спати, аби уникнути розмови. Втім, і сам розумів — зараз було б неправильно заводити серйозну розмову, коли почуваєшся виснаженим і хочеш лише заснути. Він не помилився: Леся справді спала. Але навіть якби вона прикидалася, він нічого б не сказав. Світла вмикати не став, а тихо ліг поруч і майже відразу заснув.

  Вранці, прокинувшись, Леся повернулася на інший бік, щоб подивитися, чи спить Амір. Але його не було поруч. Вона прислухалася й зрозуміла, що він приймає душ. Отже, він усе ще тут. Невдовзі він вийде з ванної — і відбудеться серйозна розмова. Цього зовсім не хотілося, але уникнути її не вийде. Доведеться вислухати все, що він скаже.

  Що ж, вислухає спокійно, сприйме все як належне. А потім, після сніданку, вони разом підуть до конюшні, і він продовжить її вчити їздити верхи. А вже після обіду Леся планувала навідатися до свого діда. Настав час діяти. Відкладати задумане більше не можна, якщо вона справді хоче якомога швидше вибратися звідси.

- Доброго ранку,- привітався Амір, коли вийшов із ванної кімнати витираючись рушником та скоса поглядаючи у бік Лесі.

- Доброго ранку,- привіталася взаємно і її відразу кинуло в жар, коли вона побачила оголеного Аміра по тілі якого стікали краплі води.

  Амір перед нею дійсно стояв повністю голий і при цьому не відчував ніякої сором’язливості. А вона навпаки, ніби вперше в житті побачила як виглядає чоловіче тіло без одягу. Леся швидко натягнула на голову ковдру, закусила губи, заплющила очі намагаючись заспокоїтися і зрозуміти, чому вона на нього так реагує. А як їй реагувати на такого красеня? Невже вона і справді подумала, що Амір красень?

- Чому заховалася?- запитав Амір усміхаючись.- Невже засоромилася?

- Ми не домовлялися про те, що ти будеш ходити переді мною голим,- Леся намагалася говорити рівним голосом, щоб він не здогадався, що її це збентежило.

- Ну, якщо ти так вже соромишся я одягнуся,- Амір відкрив шафу і дістав звідки чисті труси, джинси, футболку з рукавом чорного кольору та швидко одягнувся.- Ну все, вилазь з-під ковдри. Готова, сьогодні продовжити навчання по верховій їзді?

- Так,- Леся відкинула ковдру, сіла на ліжкові, але в його бік намагалася не дивитися,- а ще я сьогодні хочу з’їздити до діда.

- Я поїду з тобою,- серйозно заявив Амір.

- Ні, я поїду сама. Будь ласка, не наполягай, бо я хочу сама проїхатися на своїй крихітці «Купер». Розумієш, хочу побути сама,- Леся прямо наполягала на своєму.

- Гаразд,- погодився Амір думаючи про те, що можливо вона могла щось замислити,- я вчора хотів з тобою поговорити, але перенесемо цю розмову на потім. А зараз я піду та не буду тобі заважати. Зустрінемося за сніданком. До речі, ти зранку дуже привабливо виглядаєш і твоє розтріпане волосся придає тобі неймовірної сексуальності.

- Дякую,- відповіла смутившись і відразу почала пригладжувати волосся долонями.

  Амір вийшов із кімнати, а Леся, кинулася до дзеркала. Вона хотіла побачити, який зараз має вигляд. Проте, зустрівшись із власним відображенням, раптово завмерла. Невже вона справді почала перейматися тим, як виглядає в його очах? Хіба їй не все одно? Вона мала б залишатися холодною, байдужою… Адже вона не прагне його схвалення.

  Леся скривилася, ніби зневажаючи саму себе за цю мить слабкості. У будь-якому випадку, зараз зовсім не час думати про нього. Вона повинна зосередитися на іншому — на своєму плані «А». Дівчина глибоко вдихнула, змусила себе відігнати непотрібні думки й почала приводити себе до ладу. Кілька хвилин — і на її обличчі вже не було ні тіні сумнівів. Вона вдяглася, ще раз окинула себе поглядом у дзеркало — тепер там відображалася впевнена жінка, яка точно знає, що має робити. Рішуче відчинивши двері, Леся вийшла з кімнати.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍