Марті - Тіні Системи , Марті

Олекса сидів у затемненій кабіні транспортного дрона, що прямував до нового пункту призначення. На дисплеї перед ним відображалася інформація про наступну ціль — носія. 

Система вирахувала, що він серед цивільного населення, але його місце знаходження невизначене. 

Варіанти:

• Знайти та ліквідувати. 

• Встановити спостереження й виявити, чи він становить загрозу. 

Олекса не ставив запитань. Він просто виконував накази. 

Але слова пораненого чоловіка не покидали його свідомості: 

«Сингулярність — це не організація. Це точка неповернення. Якщо вона настане… Системи більше не буде». 

Що він мав на увазі? 

Ціль знаходилась у секторі А-12 — районі, де жили звичайні громадяни, підконтрольні Системі. Нічого особливого. 

Олекса пройшов через КПП без перевірки. Його обличчя було кодом доступу.

У перехресті прицілу була дівчина. 

Виглядала звичайно.

— Ідентифікація завершена. Об’єкт: Кіра Власенко, 24 роки, інженер.
— Загроза: невідома.
— Дії: ліквідувати. 

Олекса не стріляв. 

Вперше за довгий час він вагався.

Вона стояла біля кіоску, купуючи каву, а не плануючи знищення Системи. 

Якщо Система вважає її ворогом — значить, вона або зробила щось, або зробить щось у майбутньому. 

Але якщо майбутнє ще не настало, чи можна вбити за намір, якого ще не було?

— Чому я повинен її знищити? — запитав він. 

Відповідь надійшла миттєво: 

— Ти не повинен запитувати.

Щось у цьому наказі викликало протест. 

Але він витягнув зброю. 

Навів приціл. 

Натиснув спусковий гачок. 

… 

… 

Та постріл не пролунав.

Олекса відчув, як його рука… тремтить.

Він подивився на дівчину. 

Вона дивилася прямо на нього.

В її очах не було страху. Лише розуміння.

— Ти ще можеш зробити правильний вибір.

Це була пастка? Це частина програми?

Олекса не знав. 

Але він не міг натиснути на гачок.

Це змінило все. 

Система не пробачить цього.