denys storm and arcanum - Далекий край , denys storm and arcanum

– Що розповідати? – нервово запитав Микита.

– Що тебе турбує?

– Це і є сповідь?

– Якщо хочеш, нехай це буде просто розмова, якщо тобі справді так складно.

– Мені треба розповісти про погані справи, які я зробив?

– Розповісти мало, потрібно не допустити їх повторення та щиро розкаятися!

– Знаєте, ось я дивлюся на Вас і розумію, що Ви добра людина, я таких людей як Ви ще не зустрічав.

– Маю зізнатися, що таких людей, як ти, я теж не зустрічав ще, – посміхнувся Феофаній.

– Гарного у своєму житті я бачив мало. Я ріс без батька, навіть не знаю де він, і чи взагалі живий. Не знаю чому, але я ненавиджу його.

– Те, що він тебе покинув, звичайно, погано, але ненависть – це не вихід, подумай сам, ти ненавидиш людину, яку навіть ніколи не бачив.

– Може Ви і маєте рацію, але я не знаю, як мені припинити його ненавидіти, я завжди намагаюся бути веселим, щоб приховати образи та комплекси.

– А ось це неправильно, комплекси - це частина нас! Так, я погоджуся, що комплекс – це мінус, але ж у твоїх силах перетворити його на плюс.

– Матері я не потрібен, у неї своє життя, постійно нові чоловіки або просто знайомі, – Микита стиснув кулаки.

– Тобі не варто її судити, це її недоліки, а не твої, можу зрозуміти, що тобі неприємно, але батьків не обирають. Може, і вона стане на істинний шлях.

– І друзів у мене ніколи не було, якщо тільки від мене щось потрібно, тоді всі зі мною, а як тільки отримають бажане, так все, і подруг у мене ніколи не було. І дівчини теж…

– Відсутність друзів ще не робить із тебе самотню і нікому не потрібну людину, ти просто ще не знайшов тих людей, які цінуватимуть тебе справжнього, а щодо дівчини, з ними треба вміти розмовляти, треба бути чемним і вихованим, а не одразу кидатися в обійми. Ти приховуєш за маскою веселого жартівника свої комплекси та недоліки, а це значить, не приймаєш себе справжнього, а отже, не подобаєшся собі. Як ти сподобаєшся іншим людям, якщо не можеш сподобатися собі?

– Але як мені сподобатися самому собі?

– Прийми себе таким, який ти є, розберися в собі, зрозумій і усвідом у чому причина комплексів, і спробуй змінити своє ставлення до деяких речей та подій. Ось подивися на себе збоку, ти нахабно підходиш до дівчини, і починаєш з нею знайомитися, і навіть чіплятися. Ну дай мені відповідь, кому це може сподобатися?

– Нікому… – опустивши очі, відповів Микита.

– Правильно, уяви, що до тебе підійшов філософ і почав розповідати про нікому не зрозумілі речі, ти не хочеш його слухати, а він усе ходить за тобою, дає тобі книги свої і так далі. Людям це не подобається, їм некомфортно, коли щось трапляється не так, як їм цього хочеться. Є такі м'які люди, що на них трохи натисни, і все, вони вже не хочуть бачити тебе і починають уникати. Якщо людина не хоче вести з тобою розмову чи вести спільну справу, то відпусти її.

– Та я й так багатьох людей відпустив, наприклад, тих, хто навчив пити та палити.

– А ось і правильно, що таких людей відпустив від себе, нема чого молодому хлопцеві вбивати здоров'я та дурницями займатись, тим більше, ти вже, можна сказати, дорослий, а дорослішати треба фізично, морально та духовно. Ти просто переріс усі ці дурниці. Я часто спілкувався з людьми, які мали алкогольну залежність, повір, мало приємного вони відчували. Я тобі зізнаюся, що й сам у твої роки курити пробував і алкоголь теж, бувало, трохи випивав, але, як бачиш, давно переріс це. Пити, я не маю інтересу, а курити вже й соромно, у моєму віці люди зазвичай кидають, – засміявся старий.

– Так, погана компанія до хорошого не доведе!

– Ось, ти вже сам все зрозумів, а щодо друзів і подруг, просто почекай, трохи розберись у собі, а потім шукай однодумців та товаришів.

– Я Вас зрозумів, дякую!

– Іди, і добре обміркуй все, не тримай зла, і не піддавайся поганому впливу інших, світ навколо тебе змінюється щомиті, і тобі час змінитися!

Микита пішов від священика з безліччю думок у голові. На душі йому полегшало, він ніби викинув зі свого серця величезний камінь, який тягнув його на дно. Він втомився як фізично, так і морально, йому було складно розповісти все Феофанію, але тримати в собі образу та злобу ще складніше. У таборі була тиха година. Микита тихо зайшов до своєї кімнати, там уже був Марк.

– Ну що ти там? Що старий від тебе хотів? – запитав Марк Микиту, що тільки-но прийшов.

– Та так, просто поговорили, –трохи подумавши, відповів Микита, він все ще був під враженням від розмови, точніше від почуттів, які вона викликала.

– А що він питав? – продовжував допит Марк.

– Про почуття, страхи, переживання.

– І як тобі?

– Ну, поки не вирішив, – відповів Микита і сів на своє ліжко.

– А ти чого це мені допит влаштував? Ось завтра йди і сам все дізнаєшся!

– Ну, і піду! – агресивно відповів Марк і вийшов із кімнати. Микита задумався про їхню розмову з Феофанієм, і раптом згадав про те, що треба іншим розповісти. Микита встав і пішов їх шукати. Застав він всіх на пляжі, коли ті репетирували танець на вечірній захід. Вихователі раптом доручили їм приготувати виступ, все це виглядало так, ніби вони хотіли відвернути увагу від чогось важливішого. До речі, вони репетирували вальс.