Мілена Христич - Ілюзія подолання, Мілена Христич

Кіра вдячно подивилась на чоловіака. Саме в цьому вона була впевнена: поки він поруч , все буде добре.

…

Музика сфер

Вони вилетіли наступного дня вже десь по обіді, коли спала спека та прийшов дозвіл на виліт…

Данко впевнено зайняв місце  та включив двигун..

Він безшумно загудів, сповнюючи кабіну якимись технічними вібраціями

Шатл піднявся над дахом вілли …Кіра оглянула будівлю широку галявину та садок на задньому дворі

Віллу вони зачиняти не стали, просто викликали роботів з охоронної компанії

Антропоморфні роботи на платформі ШІ були запрограмовані не тільки охороняти чи слідкувати за порядком а й транслювати їм на смартфони картинку…

І це було дуже зручно, якщо сім’я тримала тварин але змушена була поїхати

І хоча тварин у них не було, вони все одно користувалися послугами компанії 

Шатл безшумно набрав висоту та спокійно , набравши потрібну швидкість , щоб не перевищити, взяв напрямок та через десять хвилин , задавши маршрут та місце призначення, Данко та Кіра вже зручно влаштувалися в зоні відпочинку , включили спокійну музику та зробили собі кави…

Вони тихо розмовляли увесь час, поки система не сповістила , що в зоні видимості з'явилась М.

Тоді Данко зайняв місце за кермом та відключив автоматику…

Тут починався доволі насичений повітряний трафік і не варто було ризикувати

А ще через десять хвилин вони вже безшумно кружили над резиденцією у П. 

Тут було багато зелені та затишку…Будинки були майже старовинні та навколо розташовувались сади.

Але ж Данко знав місце , природне для посадки..

І ще через десять хвилин їм відчинив секретар професора - хлопець в окулярах та звичайному просторому одязі . 

Він люб’язно усміхався та сразу представився, сказавши що його звуть Ігнатом…

Ігнат виявився ввічливим та інтелігентним молодим чоловіком, що погодився приіхати з університету та відкрити і підготувати дім, у якому ніхто не жив кілька місяців.

Буквально за двадцять хвилин Ігнат показав будинок, хоча Кіра й з заплющеними очима 

знайшла би все сама…

Але вона не була в цьому будинку більше десяти років і була вдячна хлопцеві за те що приділив їм час та потурбувався про дрібниці, наприклад про холодильник…

…

Потім Ігнат сів за кермо невеликого акуратного авто та поїхав. А Данко та Кіра лишились у батьківському будинку …

Тиша і ніжність наповнили їх душу так само , як наповнювали простір будинку…

Данко пішов готувати обід  а Кіра а рішила відразу приступити до справи 

…

Спочатку Кіра походила будинком, прислухаючись до власних почуттів. Їй здалося , що всередині оживають голоси минулого: друзів подруг однокласників 

Вона згадувала свою безтурботну юність та думала: а що було би, якби вона зробила інший вибір…

Що було би , якби обрала інший шлях, іншу професію чи не зустріла би свого Данко…

І не могла нічого придумати 

Наче не мислила свого життя іншим ніж таким, яким воно було тепер…

Кіра зайшла у свою кімнату…

Тут все було просто завжди та все одно затишно, майже по спартанськи…Але вона згадала себе сімнадцятирічну  шо хвилюючись готується до екзаменів чи тихо читає книгу , сидячи за столом або на ліжку, підібравши ноги під себе..

Навіть згадала свого кота, якого , звичайно , давно не було. Але її серце стислося від цих спогадів.

Вона відкрила вікно, щоб у кімнату проникло трохи повітря та літньої спеки…

…

І коли вітерець ворухнув фіранку на вікні , вона усміхнулась , наче щось відпускаючи з душі, і на мить їй здалося, наче спогади зграйкою золотих метеликів випурхнули у вікно…

Вона зробила правильний вибір і на душі було легко та спокійно

 А тепер , коли минула юність та молодість, і прийшла зрілість , хоча Кіра й знала, що час її життя спливатиме і далі, ні юності ні молодості ні тих вражень не можна повернути, але ж не могла ні про що шкодувати, не знаходила у своїй душі жалю ні за чим…Занадто впевнена була у тому, що було в неї тепер: Данко і її робота і її Крістофер та Ідзумі…Вона тепер була там де потрібно. Це було її місце…

Тоді Кіра вийшла на сходи , що вели в мансарду. Саме там батьки зберігали коробки з речами з минулого. Саме Кіра там сподівалась знайти відповіді..

…

Оллє Лукойє

І раптом щось трапилось ..Вона незчулась, як на неї напав чи то несподіваний сон чи просто вона втрачала свідомість…

Її трохи нудило а в голові Кіра відчула наче б то зовсім фізичне ворушіння…Неначе там щось перекочувалось  . Повіки налилмст наче свинцем і Кірі здалося що вона зараз впаде на сходах…

Знизу втім вона почула гум на кухні. Данко щось готував, вже навіть відчувався приємний запах чогось смачного..

Але разом з тим , її внутрішній зір наче застиоала якась дивна картинка…

Потім Кіра почула внутрішній голос але розуміла, що слова були не її

Привіт, - клацнуло в голові. А потім вона побачила обличчя чи то хлопця чи то просто молодого чоловіка