Настуся - Ти — моя власність , Настуся

Наступні дні в домі Тома стали для Кейт справжнім пеклом. Щоденний режим був чітко визначений і безкомпромісний. До її основних завдань кожен день додавалися нові забаганки чоловіка. Ранок розпочинався для неї о п’ятій годині, коли Том ще спав у своїй розкішній спальні. Кейт прокидалася і починала день, що обіцяв бути наповнений важкою працею і психологічними випробуваннями.
О шостій годині ранку у дівчини починався процес приготування їжі. Кейт повинна була створювати сніданок, який відповідав строгим стандартам Тома. Точні пропорції, специфічні рецепти і бездоганна подача їжі стали її щоденними завданнями. Том часто перевіряв якість їжі, ставлячи їй непрості питання і знаходячи будь-які недоліки. Одного разу, коли Кейт випадково перетримала яєчню, він влаштував істерику, назвавши її «небезпечним кухарем» і сказавши, що її вміння готувати загрожує його життю. Після чого просто взяв тарілку і кинув на підлогу, що тільки додавало їй робити. Такі емоційні сплески не були рідкістю, і Кейт вже змирилася з тим, що її виконання обов’язків завжди буде під загрозою. 

Після сніданку Кейт знову переходила до прибирання. Сьогодні Том вирішив ускладнити їй життя на повну, додавши завдання з догляду за садом. Тому найбільшим кошмаром став величезний розкішний сад, де кожна рослина мала бути ідеальною. Том постійно критикував її роботу, навіть якщо, здавалося б, всі рослини були в порядку. 

— "Що це за безлад? — кричав він. — Ти просто знищуєш мій сад! Ти не можеш зробити навіть цього легкого завдання?" 

Його критика часто переходила в фізичне насильство. Якщо він виявляв невдоволення, його руки часто били по меблях, і він не рідко кидав предмети на підлогу. 

Кейт мусила також час від часу виконувати прасування одягу. Вона прасувала кожен елемент одягу Тома з такою уважністю, щоб чоловік не міг ні до чого причепитися. Бо будь-яка зморшка чи неналежне складання одягу ставали приводом для нових нападок. Том був настільки вимогливим та агресивним, що її рани та синці стали звичними супутниками праці. 

Але найжорстокішим випробуванням були моменти, коли Том знаходився в дуже поганому настрої. Він міг повернутися додому з роботи і бути безжально суворим. Одного разу Кейт повернулася додому після прибирання саду і виявила, що Том сидить у вітальні, переглядаючи новини. Вона була втомлена і потрапила під його гнів, оскільки одна з віконних рам мала маленький шар пилу, який вона не помітила. Том підійшов до неї, і з гнівом почав кричати: 

— "Як ти могла забути про це? Які у тебе очі? Скільки разів я тобі казав про ці дрібниці?" 

Том не обмежувався лише словами. Він часто використовував фізичні покарання. Якщо Кейт робила щось не так, його гнів міг призвести до того, що він кидав предмети або штовхав її. Також він любив бив її. В один з таких моментів, коли Кейт намагалася виправити невелику помилку в приготуванні їжі, Том, не витримавши розчарування, вдарив її. Кейт упала на підлогу, відчуваючи сплеск болю і відчаю. Її серце билося швидше, і вона намагалася контролювати свою тривогу, щоб не заплакати. 

Том також використовував психологічний тиск. Його постійна критика і зневажливе ставлення знищували її самоповагу. Кейт часто відчувала себе в глибокій депресії. Коли вона намагалася поговорити з ним про свою невдоволеність або запитати щось просте, Том відповідав їй з неприхованою агресією. 

— "Ти повинна просто мовчати і робити те, що я кажу", — часто повторював він. Таке ставлення робило її життя ще важчим. 

Кейт намагалася зберегти залишки сил, щоб планувати свою втечу. Вона зберігала старий зошит, в якому записувала свої думки і плани. Кожен запис у зошиті передав її емоції та безпорадність. Вона детально описувала моменти, коли Том був зайнятий або коли він виходив з дому. Вночі, коли Том йшов до клубу або зустрічався з друзями, вона користувалася можливістю, щоб побути на одинці із собою, в тиші, без постійного контролю. 

Кейт також вивчала будинок і звички Тома. Вона уважно спостерігала за його рутинами і намагалася помічати будь-які деталі, які могли б допомогти їй втекти з цього пекла. Вона знала, що будь-яка невелика помилка або пропущена деталь може стати причиною для покарання, і тому кожна її дія була прорахована. Вона спостерігала за місцями, де Том зберігав ключі, за маршрутом його походів і за часом, коли він ставав найбільш безтурботним. 

Однак кожна спроба втечі приносила більше розчарувань. Кожна невдала спроба тільки підкреслювала її безпорадність та страх. Кейт стала обережною і розумною, знаючи, що її шанси втечі мали бути ретельно сплановані. Спроби були безперервними, але й безрезультатними. Дівчині просто щастило, що Том не ловив її на гарячому, а то покарання було б не уникнути. 

Ночі для Кейт були часом для роздумів. Чому її життя саме таке? Чому вона має все це терпіти? 
Вона сиділа в тісній кімнаті, де лише маленька лампа освітлювала її роботу. Вона записувала всі свої думки, намагаючись зберегти ясність розуму. Іноді вона читала свої записи, щоб зрозуміти, чи є щось нове, що вона могла б спробувати, щоб знайти вихід із цього пекла. 

Попри постійний фізичний і психологічний тиск, Кейт зберігала надію. Її боротьба з жорстокістю і невизначеністю тривала. Кожен день був новим випробуванням, а кожна ніч давала їй можливість розраховувати на те, що її зусилля принесуть результати. Вона жила у постійному страху, але її рішучість залишалася незламною.