Еммі Берн - Весняна казка , Еммі Берн

— І які ж будуть правила ? А ще мені цікаво для мого тобі це ?

— Правила прості , ти моя наречена так мають думати всі навколо, ми будемо ходити на побачення, ти будеш приходити на сімейні вечері . Можливо доведеться переїхати до мене, але це крайній варіант - хвилювання стає сильнішим , я ж ніколи не брехала своїй бабусі, але заради здоров'я мами я готова .

— Тільки є умови , ти не будеш переходити особистих кордонів . І тим більше шантажувати здоров'ям мами , якщо ми не будемо сходитись у думках - я знаю свої права , шантажувати себе не дозволю.

— Особисті це які? І так я б і не став цього робити , я не настільки жорстокий - було помітно , що Марку неприємні мої останні слова .

— Я згідна на поцілунки якщо вони будують потрібні , але не більше - як же мені важко дались ці слова .

Погляд Марка сфокусований повністю на мені , мені здається що він просто зараз мою душу вже розглядає . Від такого дихати знову стає важко , мені хочеться на свіже повітря.

— Можеш, будь ласка опустити вікно ?

Марк нахиляється дуже близько до мене , щоб натиснути на кнопку на дверках , а мені від такої близькості запаморочилось у голові , боже не хватає ще свідомість на сьогодні втратити. Він затримався на багато довше ніж потрібно, наші губи були у пару сантиметрів одне від одного , від чого у голові виникли дивні думки відчути їх на смак . Його зіниці сильно розширились, а коли він перевів свій погляд на мої губи, я зрозуміла що скоріш за все ми думаємо однаково . Мене ця думка настільки налякала , що я одразу ж прийшла до себе . Переді мною незнайомий хлопець , так по факту мій наречений абсурд правда ? Але ж не настільки близький, щоб от зараз поцілуватись . Напевно наші думки знову зійшлись , і Марк швидко повернувся на своє місце. А я обернулась до вікна , щоб нарешті вдихнути такий бажаний кисень. Моє серце б'ється мов збожеволіло, цей хлопець дуже дивно на мене впливає. Надіюсь я не закохаюсь , а то коли все закінчиться мені буде дуже боляче. Нарешті приводжу думки у правильне русло , і пригадую що на друге питання мені Марк не відповів .

— Ти таки не відповів для чого тобі це ? - мій голос трішки тремтів , видаючи моє хвилювання.

— Мама хоче одружити мене проти моєї волі , але їй це не вдасться . - ну це я зрозуміла, ще в палаті .

— А якщо заручин не вистачить ? - він ж не думає , що ми одружимось?

— Тоді тобі доведеться вийти за мене заміж. Не переживай я підготую в такому випадку документи , я вже знаю які - заміж? Ні це точно якісь розіграш, куди махати ручкою. Це ж настільки потрібно не хотіти одружуватися з Лізою , щоб одружитися з незнайомкою.  

— І що ж ти придумав там собі ? - якщо він думає, що я дурненька і він підсуне мені якусь дурницю то він помиляється.

— Із своєї сторони , я до кінця життя буду оплачувати лікування та проживання твоїй мамі . А ти при розлученні не будеш претендувати на мою власність, і так там буде пункт про не розголошення. - умови хороші , я до кінця життя оплачу мамине лікування. Та й його гроші для себе мені не потрібні , тому поки все звучить добре.

— Умови досить хороші , я згідна. Але зараз нам потрібно піти до лікаря.- Марк тільки кивнув мені , та знову посміхнувся я на секунду дозволила собі помилуватися цим .

У лікаря все пройшло чудово, якщо чесно я до кінця не вірила у те що відбувається. Марк домовився про імпортні ліки які були в рази дорожчі ніж попередні , і тільки коли він спокійно заплатив за пів року лікування   я зрозуміла всю серйозність його намірів. З одного боку я була дуже щасливою, а з іншого мене лякала майбутня реальність. Адже я чітко зрозуміла позицію його мами , і мені буде ой як не весело якщо ми дійсно одружимось. І тільки коли ми знову опинилися в машині я зрозуміла що нічого не знаю про свого майбутнього чоловіка, окрім імені .

— Розкажи про себе , адже мені потрібно знати за кого виходжу заміж - Марк знову посміхнувся, так посмішка у мого нареченого дійсно прекрасна . Так стоп щось мене знову несе не туди .

— Спочатку скажи свою адресу - я посміялась,  адже ми познайомилися біля мого ж будинку.

— Там де ти мене безцеремонно обмастив багнюкою - тепер ми вже в двох сміялись.

— З чого ж почати . Мене звати Марк Загородський , мені 24 роки . Працюю у дідуся на фірмі , маю там свою мінікоманду . Не знаю що більше говорити тому питай , а також сама розкажи щось про себе - Марк весь час слідкував за дорогою, дякувати богам їхав у дозволеній швидкості. Його фамілія мені здалася знайомою, тому вирішила як приїду до дому пошукаю інформацію в інтернеті.

— Так моя черга , Мирослава Федотова, але всі кличуть Міра і мені так набагато більше подобається. Скоро мені буде 19 років , а точніше 29 квітня . Вчусь на юриста , але ким хочу бути поки не вирішила . Живу з бабусею , мама майже весь час по лікарнях . Не пробувала ще алкоголь та сигарети , іншими словами я зануда яка тільки те й робила що вчилась . Але поступила я тільки цього року , ніби все розповіла.  А так не знаю чи потрібно, але у мене алергія на вишню , тепер точно все - Марк мене уважно слухав , періодично поглядаючи на мене .

— Ти кумедна Міра - це надіюсь був комплімент такий , чи він зараз реально з мене посміявся, адже через хвилювання я видала всю інформацію про себе .

— Дідусь також хоче, щоб ти одружився? - мені здалось , що дідуся Марк любить найбільше.

— Тільки не з Лізою . Це доволі сумна історія . Дідусь почав сильно хворіти ще років 10 тому , тоді керувати фірмою став мій батько . Але він загинув в автокатастрофі через три роки, і керувати фірмою став його хороший друг і партнер Остап Висоцький , я не маю проти нічого його керування . На оборот фірма дідуся зараз процвітає , і це тільки його заслуги. Але чомусь вони вирішили що можуть мене одружити, мама як почула ту новину вже майже пів року намагається мене з Лізою звести . Ну як бачиш у них нічого не вийде . - це дійсно сумно, я думала що зараз такого ще немає, або ж точно з чоловіками такого не відбувається.