Kalli de Narro - Секрет Імператриці, Kalli de Narro

Холодні іскри пульсували в грудях, в серці. Прокляття діяло. І жінка, що могла б його врятувати, тут. В особняку. Спить. Але чи вона встигне? Настільки вона ослаблена. І це видіння, яке вона отримала. Хіба дівчина, що може ослабити прокляття, донька Ігоря Калабріо, відомого медика і пройдисвіта, що витратив свій гігантський маєток в пошуках невідомо чого.

Очі блищати голубим вогнем, а крига опікала нутро. По гладкій шкірі обличчя спускались краплі поту. Вени пульсували в голові. Кристалами льоду почали обростати поверхні кімнати, тоді як погляд зупинився на єдиному портреті батька.

— Батьку…, — прошепотів Адріан, він  вдарив рукою по картині й провів рукою донизу, — ти вмер від цього, тепер і мені буде така доля. Ще трохи та все стане невідворотним.

Ця маска усмішки, коли я говорю про болісні речі. Якби не зв'язок з мною, він би навіть не зрозумів мої реальні емоції. Який біль в його серці, цей погляд холодний. Що ж він пережив? Це видіння... Рука терла перенісся. Він ближче ніж я думала. Обхопив мою руку і погладив її. Ці очі так близько до мене. Навіть чую його дихання. І ця мить. Як нічого не сталось.

— Знаєш, ти мені декого нагадуєш, дівчину років п’ятнадцяти, яка тоді, років шість тому, вже майже закінчила академію. Руду, як ти, і очі також в неї були зелені. Я їй сказав щось і та бестія розбила мені носа, — промовив він, відчувалося, що він не був дуже щасливий це згадувати.

— Ну, та руда бестія сильно виросла за останні шість років, — промовила я та усміхнулась і вгледілась в його очі. — Бачу, ви мене запам’ятали.

— Констанція, знаєш чому ти тут? Я пропоную укласти взаємно вигідну умову, згідно з якою ти станеш моєю нареченою, — запропонував він.

— Яка для вас з цього вигода? Адже я звичайна жінка, — промовила я, вирішивши побавитися в добру дівчинку та понервувати його зверненням на ви.

— Звичайна жінка не бачить майбутнього та не займається продажем чорнокнижних артефактів. Ти згідна? — поцікавився Кортес та уважно глянув на мене.

— Чи є в мене вибір?. — знову запитала я.

— Абсолютно, — відповів він,  бувши справжнім джентльменом він не вимагав моєї відповіді.

Який він холодний, я ще закохаюсь. А якщо ця печать дає йому можливість читати мої думки. Дідько… про що тільки я думаю.