Таміла Калас - Ректор , Таміла Калас

Збираюся до дому, мені мус поговорити з батьком, я не хочу, щоб він знову щось робив у мене за спиною без мого відома, досить мені медицини. Виходжу з Університету та викликаю таксі, вирішую поїхати відразу до нашого готелю, сподіваюся батько на роботі, бо останнім часом він трохи змінився, ходить задумано, ночує хтозна-де, навіть перестав мене контролювати, а про обіцянку купити мені авто, взагалі забув. Виймаю гаманця, щоб розплатитися, зазираю до середини й розумію, у мене грошей рівно в притул, аж страшно зробилося, лице горить від сорому, щось не пам'ятаю аби у мене настільки було порожньо у гаманці.
Роблю широку посмішку для водія, ніби сильно задоволена, виходжу.
Іду швидко у напрямку входу готелю, на приватній стоянці майже відразу помічаю батькову машину, значить таки на роботі. Зупиняюся біля рецепції, запитую про батька у нашого Адміністратора, краєм ока помічаю як за два кроки від мене стоїть та спостерігає за мною, висока, струнка білявка, вона мило посміхається стискаючи в руках дорогу шкіряну сумку.
За якусь мить у коридорі з'являється батько, він зупиняється біля білявки та цілує її, і поки навіть не помічає мене.

- О, Таміла пари вже закінчилися? - Нарешті після короткого поцілунку мій батько бачить мене.

Він обіймає молоду жінку за талію.

- Ага - Коротко відповідаю, бо я поки у ступорі нічого не розумію.

- До речі познайомся, це Альбіна, а це моя дочка Таміла - Батько тішиться як ніколи.

- Дуже приємно, а я вже зрозуміла що це твоя дочка. Ну що сподіваюся ми будемо дружити - Альбіна протягує мені руку.
І хоч вона мені не дуже подобається, наші долоні стискаються між собою, напевно момент коли батько тайкома вирішив завести собі подругу я давно упустила, і це не абияк збентежило, бо з вигляду Альбіні не більше тридцяти, звичайно я знаю вислів
" Будь-який вік покоряться коханням", але до такого завжди ставилися з осторогою, особливо коли це почало стосуватися власного батька, тут вже я не підійду як раніше і не обійму батька за шию, щоб сказати про гроші, може хоч сам здогадається.

- Ну що Міша, пішли - Альбіна бере батька за руку, прямо молодята підлітки.

- Так моя пташко йдемо. Таміла якщо хочеш, можеш допомогти Віці приготувати восьмий номер, на вечір мають приїхати.

"Моя пташко" та він навіть до мами так не завертався, здається ця білява курка добряче запудрила батькові мозок.

- А, а ви куди? - Запитую мало не в спину.

Батько повертається:

- Альбіна хоче до спа салону, потім по магазинах, до ресторану. Ти дома мене не чекай добре.

Ну так звісно, хто зна чи я сама піду до дому, хіба що пішки, бо грошей ні копійки - В душі від злості розриваюся на шматки, мої гроші витрачає і тепер буде довго трати на себе, якась чужа тьотя, сподіваюся у них це не серйозно.

Я часто допомагаю на рецепції, або навіть прибирати чи прикрашати номери для відвідувачів, іду у восьмий номер де зараз Віка прибирає, хоч настрою геть нема, ні про що не можу думати крім батькових нових відносин. Як взагалі вони зустрілися, а якщо вона якась Аферистка.
Віка кудись виходить, я беру пилотяг і починаю пилотяжити, цей номер зазвичай беруть для романтичних зустрічей, він з хорошими апартаментами з великою терасою.
Віка повертається з тацею з фруктами та шампанським, у відеречку з кубиками льоду, збоку два кришталевих бокали, не вистачає лише квітів.

- Напевно цей номер замовили для дуже романтичної зустрічі? - Запитую у Віки.

-Так, здається якась сімейна пара.

- А,а,  і де водяться такі чоловіки, щоб так любили власних жінок.

Я повністю поринаю у роботу, для закоханих пар намагаюся зробити як найкраще, ми з Вікою завершуємо, я йду на рецепцію, на дворі починає смеркати, вільних номерів майже нема, відчуваю як вже проголодніла, іду на кухню для персоналу, може знайду щось перекусити, тут нема поки нікого, відкриваю холодильник напевно продукти давно не завозили, бо трохи порожньо, беру палку ковбаси бачу що на столі чийсь різаний хліб лежить, але я зголодніла тому візьму один шматок, нарізаю грубі шматки ковбаси, ставлю швидко чай, і починаю наминати голодна як ну, скоріше я б таку дешеву ковбасу не їла, але виявляється вона також смачна, на кухню заходить Людмила кухарка.

- Уу мм - Махає до мене головою - Таміла Михайлівна, - Чому ви мені не сказали що голодні, я б щось приготувала.

- Ні Люда дякую, я вже перекусила - Похапцем допиваю ще гарячий чай - Слухай геть забула - підіймаюсь з місця - там зараз мають заселитися жильці, а я ароматизовані свічки не розіклала.

- А часом не у восьмий номер, бо я бачила як туди вже заїхали.

- От лихо, тоді йду бігом, доведеться перепрошувати.

- Почекайте, вони попросили ще капучино до номера, може занесете якщо не важко.

- Так звісно почекаю.

Поки Люда робить капучино, йду бігом на задній двір, тут є невеличка клумба і якраз зацвів гарний Кущ білих троянд, це пізній сорт кущових троянд, вириваю одну, великий гарний бутон, хочу віднести разом з капучино, думаю їм сподобається.

Повертаюся на кухню поправляю на собі одяг та волосся, беру свічки, два капучино ставлю все на блискучу тацю і йду.

Стукаю у восьмий номер широко усміхаюся, довго чекаю не доводиться за мить відчиняються двері.

- Ви? - Здивовано, перше що вилітає з мого рота, - Ось ваше замовленя.

Переді мною як вкопаний, у дверному проході стоїть мій Ректор, я не знаю куди ховати лице, у руках досі таця, і якщо цей чоловік зараз не візьме її в мене з рук, то капучино йому не пити.

- Сташевська що ти тут робиш? - На своє питання, напевно у його голові відразу прийшла й відповідь, він безладно скривив махнувши лице.

- Я нічого не бачила, нічого не знаю - Заплющую очі та повертаю голову у бік, хоч Ігор Семенович одягнутий, ніби на ділові зустрічі, а не на романтичну побаченні.

- Почекай мене тут, нікуди не йди - Павлак забирає у мене тацю та зачиняє двері.

Я мов навіжена чимшвидше, без пам'яті біжу на рецепцію, беру свою сумку, прошу у менеджера суто суму на таксі, і швидко їду додому, щоки горять вогнем, я вся ніби палаю, виходить мої дівчата з факультету праві, Павлак з нашою Мариною коханці.
І як мені тепер з ними обома здибатися. Важко підіймаюся сходами до квартири, навіть до ліфта не заходжу, переповнюють якість неприємні відчуття, завтра ще й перша пара ОМЗ, а може пари не буде, Марина Олегівна напевно втомиться після сьогоднішнього вечора.