Ялинка Ясь - Пані Язикатої Хати 2, Ялинка Ясь

Глава 2

«Одного разу збрехав - навіки брехуном став»

-Ні. - тихо, але твердо сказала Степанія, - тільки не кажи мені, що кожен з наречених історично мав стати чоловіком.

-Саме це я й кажу, Нідо. Я розумію, таке важко  прийняти. Але саме через те, що з часом суспільство змінювалося, звичаї, обряди, звички слов'ян, забувалися - сила Домовиток вичерпалась.

-Плетухи слабнуть тому, що в них один чоловік, а не семеро?! – вигукнула Стьопка.

-Це одна з причин. Як я казав, перша причина в тому, що з часом сила вичерпується сама собою, а не підкріплена силами чоловіків - ще швидше. Один людський чоловік не може відновити баланс сил, ну ніяк, не ті можливості! Стихійник - сильніший, але теж не впорається! Перші пару сотень років у кожної Домовитки було семеро чоловіків і сила завжди залишалась на одному рівні. Все, що вона тратила  - компенсували чоловіки.

-Звучить, як фігня якась!

-Можливо, але ти ж розумна жінка, спробуй зрозуміти! Уяви, що сила Домовитки, це ємність з водою. Якщо з ємності постійно черпати, вода колись закінчиться.

-Ти хочеш сказати, що Плетухи використовували силу, а чоловіки… типу компенсували те, що витрачали дружина?

-Бінго!

-То чоловіки потрібні не відкати гасити?!

-Фі, Нідо, як можна так примітивно мислити?! – удавано обурившись, засміявся вогняник.

-Але ж всі мені говорили, що… - почала Степанія.

-Я ж кажу, часи змінюються, сприйняття людей також! Знайди хоч одну людину, яка вірить у слов’янських богів? А раніше вірили всі… Геть інший світ був, Нідо…

 

На деякий час утворилась мертва тиша. Стьопці здавалось, час зупинився, а в мізках ягідний кисіль зварився. В голови почало пульсувати.

-Можу розповісти чому саме семеро чоловіків, - знову заговорив Микола.

-Я знаю чому семеро, – сказала Стьопка, – тому що сімка – число Божественного Втручання у Долю…

-Вірно, а звідки пішло?

-Хто зна…

-У створенні Домовитки брав участь Числобог, його так звали, через те, що він приніс людям календар і пророцтва, засновані на числах. Насправді він був дуже справедливий бог, користувався повагою як людей, так і інших богів. Саме він створив обряд Домовитки.

-Числобог вирішив, що чоловіків має бути сім? - запитала Матильда, поки інші перетравлювали інформацію.

-Точніше вирахував.

-А навіщо тоді потрібні сто один день женихівства, якщо обирати кращого не потрібно?

-Все просто, - відповів Микола, - щоб женихи познайомилися один з одним і усвідомили те, що на них чекає в майбутньому...

 

-Нісенітниця! – підсумував олігарх.

-Води, будь ласка, Лукеріє… - попросила Стьопка.

Перед господинею матеріалізувався кухоль з водою, за який вона схопилася і жадібно присмокталася.

Грізний потер лице руками і сказав:

-Так… Я хворий, у мене висока температура. Піду… - підвівся зі стільця і ​​під дзвінку тишу покинув дім.

 

-Ні! Щоб ти не казав - не вірю! - Степанія підвелася зі стільця і ​​сказала вогневику, - йди геть!

-Я теж не вірю! – підключився Гор.

-Твої слова перевірити можна. Ти це розумієш? - запитав Мітя Миколу.

-Перевіряйте! - Микола знизав плечима, - а ти, Нідо не гарячкуй. Я ще не все розповів.

-Я не готова далі слухати твої вигадки! - Степанія відійшла від каміна і відвернулася спиною до гостей, подивившись у нічне вікно. Вона стримувалась з останніх сил. Хотілося, як у дитинстві, впасти на підлогу та в істериці застукати ногами. "Це не може бути правдою! Це – за межою!

 

-Звідки така недовіра, я ж не брехав тобі раніше?

-Та ти, виходить, із самого знайомства мені брехав!

-Ні! - вогневик підвівся і підійшов до іменинниці, ставши поруч, - я ще й половини не розповів, а ти затаврувала мене брехуном. З Марією в мене нічого не було, якщо тобі це так важливо! Дозволь розповісти все по порядку! – сказав емоційно.

-А я йому вірю, - вставила Матильда, - таке не вигадаєш. Степаніє, вирішувати, звичайно тобі, але я дослухала б до кінця.

-Господарочко, - подала голос Лукерія, - слухати - не мішки тягати, хай вивалює, з чим завітав! А там, подивимось…

 

 

-Добре, Миколо, чи як тебе, краще називати? Говори, тільки відійди від мене, будь ласка! – процідила крізь зуби.

-Як скажеш, Нідо, як скажеш… - Микола зітхнув, повернувся на своє місце і продовжив, - для початку, я знаю, як довести, що говорю правду. Ніда, скільки спалень у домі, окрім твоєї?

-Чотири, - відповіла не обертаючись.

-Впевнена?

-Так.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍