Драч Марія - Маленька, Драч Марія

- Це мій готель, - раптом промовив Габріель, немов почувши, про що я думала.

Пропищав сигнал, сповіщаючи, що приїхав ліфт. Чоловік зайшов у кабіну, але відпускати мене не поспішав. Готель… Це його готель. Я постійно повторювала це та з жахом розуміла, що потрапила в пастку.

- Відпустіть мене, - мій голос був жалюгідним, у горлі все стиснулось від сліз. Відповіді на свої благання я не почула. – Ви хіба не людина? Вам подобається знущатися? – я схлипнула. – Я нічого поганого вам не заподіяла, навіщо ви так чинити зі мною?! – я намагалась віднайти совість у цього Габріеля, але чи є вона? Ні. Людина, яка має совість так жахливо не вчиняла б із дівчиною.

Ліфт зупинився, чоловік вийшов до світлого холу та поніс мене кудись, мабуть, в номер. Навколо людей не було, це здалося мені дуже дивним. У цьому готелі зовсім ніхто не живе? Відчинивши двері, Габріель заніс мене в кімнату та поставив нарешті на підлогу. Голова йшла обертом, але я змогла віднайти крихкий баланс. Чоловік нагородив мене швидким поглядом, а потім закрив двері. Звук замку луною задзвенів у мої голові, немов би вирок.

- Не треба корчити з себе жертву. Це просто секс, а не смерть, - раптом заявив Габріель, обійшовши мене, після чого стиснувши мої плечі.

Можливо, для нього секс дійсно звична річ, але не для мене. Я читала в книжках про гарну та ніжну любов, тому теж почала мріяти про неї. Багато разів уявляла собі свого майбутнього чоловіка, який щиро покохає мене. Зараз, знаходячись в готельному номері та очікуючи, коли мене зґвалтують, я раптом чітко зрозуміла, що мої мрії були дуже наївними та нікчемними.

- Трахалась вже з ким-небудь? – Габріель повільно провів долонею по моєму волоссю, а в мене неприємні мурашки торкнулись тіла.

Таке запитання змусило мої щоки спалахнути від сорому. Я такі інтимні теми навіть із батьком ніколи не обговорювала.

- Зрозуміло. Незаймана ще, - чоловік потягнув мене за волосся та притиснув до себе.

Моє серце болісно калатало в грудях, а перед очима знову затанцювали різнокольорові крапки. Я тільки на секунду уявила, що саме мене очікує. Стало зовсім погано. Руки Габріеля спустились нижче та торкнулися моїх грудей. Я здригнулася, відчуваючи дискомфорт через те, що мій особистий простір був остаточно порушений. Напевно, я хотіла знову попрохати чоловіка відпустити мене, але не встигла. Різнокольорові крапки перетворились на важку густу темряву. Вуха заклало, а я відчула, що лечу до безодні.

***

Габріель

Маленька знепритомніла. Якби я вчасно не підхопив її, вона під час падіння щось неодмінно пошкодила собі. Схоже, дівчина дуже сильно злякалась, тому нерви й не витримали. Потрібно було відмовитися від цієї дурної ідеї відразу, як тільки її запропонував Андрій. Все до того і йшло. Мені були потрібні гроші, які цей покидьок вже декілька місяців не міг віддати. Але щось у мене в голову немов клацнуло, коли я побачив цю маленьку. Тендітна, світле волосся, величезні блакитні очі. Так, я забажав її, хоча завжди відавав перевагу зрілим жінкам, які вже мали сексуальний досвід. Але моя звична схема чомусь зазнала суттєвого збою.

Тваринний інстинкт отримав контроль над розумом і я абсолютно впевнений, якщо б маленька не знепритомніла, я заволодів її тілом незважаючи на її сльози та благання. Зараз мій запал згаснув. Все трапилось якось неймовірно тупо. Я ніколи не був ґвалтівником, мене не вабить навіть думка, що жінка буде страждати поряд зі мною. А тут… Тільки про те й думав, як заволодію цією тендітною дівчинкою. Виправдань нема. Я дебіл.

Підхопивши Поліну на руки, я відніс її на ліжко. Дівчинка занадто легка. Це мені зовсім не сподобалось. Вона очевидно недоїдає. Андрій усім знехтував, але за дочкою все ж таки потрібно стежити, турбуватися. Хоча яке мені до цього діло? Намацавши пульс маленької, я трохи заспокоївся. Чуже життя мені не потрібне. Отямиться, нічого не станеться. Я оглянув її та зупинив погляд на капцях. Дивно… Я навіть не помітив, що не надав можливості перевзутися. Дебіл у квадраті. Сексу мені в житті не вистачає, чи що? Немов з розуму з’їхав. Звичайна дівка. Між ніг у них одне й теж.

Підійшовши до вікна, я помітив, що над містом почали збиратись хмари. Чекай негоди. А маленька ж у капцях. Навіть соромно стало. Потрібно провину спокутувати, але як це зробити? Дівчину так сильно перелякав. Поліна заворушилася у ліжку, але до тями не прийшла. Я вкрив її ковдрою та дістав з кишені телефон. Ідея, як саме спокутувати провину, виникла майже відразу. Звичайно, простіше було б відвести маленьку додому, а її батькові нагадати про борг та встановити термін його сплати, але я вирішив зробити інакше.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно