Шекспір Вільям - Коріолан, Шекспір Вільям

Правду
З невдячністю приймаєш. Як і далі
Себе ганьбити й дратувати нас
Ти будеш, закуєм тебе в кайдани
Як божевільного, що прагне вбити
Себе. Тоді тихцем порозмовляєм.
Тому — хай знає цілий світ, як ми
Це знаємо,— Кай Марцій заслужив
Вінок звитяжця, В честь йому за це
Дарую гордого свого коня,
Всім знаного, і збрую теж даю.
За те, що Марцій звершив подвиг ратний
Під Коріолами, хай він віднині
На радість армій наших зветься так:
КОРІОЛАН! КАЙ МАРЦІЙ КОРІОЛАН!
Довіку славний титул цей носи!
Всі Кай Марцій Коріолан!
Фанфари. Звуки сурем і барабанів.
Коріолан Піду помиюсь. Як моє обличчя
Вже буде чистим, аж тоді вздрите,
Чи я почервонів. Спасибі, друже!
Візьму твого коня й старатись буду
Нове наймення з гідністю носити.
Не сумнівайся!
Коміній Прошу до намету,
Спочинем, складемо послання в Рим
Про успіх наш. Ти, Лартію, вертайся
У Коріоли, їхніх вожаків
Пошли до Рима — хай переговори
Ведуть про мир — він вигідний, до речі,
І нам.
Лартій Я слухаюся, полководче!
Коріолан Боги глузують з мене. Щойно я
Відмовився від царських подарунків,
Тепер просити мушу сам.
Коміній Проси!
Бери що хочеш! В чому суть прохання?
Коріолан Колись у Коріолах прихистив
Мене один злиденник, жив я в нього,
Він дбав про мене. Нині я його
В полоні нашім бачив. Він благав
Моєї милості, та в ту хвилину
Я вздрів Авфідія, і темна лють
Перемогла чуття жалю. Прошу
Йому свободу дати.
Коміній Благородне
Твоє прохання. Хай би навіть сина
Мойого вбив той чоловік,— він вільний!
Йди, Лартію, пусти його.
Лартій Як зветься
Той бранець?
Коріолан Як він зветься? Я забув!
Клянусь Юпітером, забув та й годі.
Втомився я, зморилась моя пам'ять.
Є тут вино?
Коміній Ходімо до шатра.
Кров на лиці твоєму запеклася;
Перев'язати рани час. Ходім.
Виходять.
СЦЕНА 10
Табір вольсків.
Звуки фанфар і сурем.
Входить закривавлений Тулл Авфідій. З ним — декілька воїнів.
Авфідій Вони взяли вже наше місто!
1-й воїн Воно повернеться до нас на добрих
Умовах.
Авфідій На умовах! Я хотів би
Зробитись римлянином, та не можу.
Я вольском був і буду. Що умови?!
Які передбачаються умови
Для переможених? Ми п'ять разів
З тобою бились, Марцію, і стільки ж
Ти побивав мене! Так завжди буде,
Хоч сходьмося щодня. Та я клянуся,
Як стрінемося з ним чоло в чоло,
То смерть йому або мені. Я знаю —
Мій гнів колишнє благородство втратив;
Я сподівався в рівному двобої
Мечем проти меча його зламати,
Тепер я просто простромлю його
Не силою, а хитрістю.
1-й воїн Він — чорт.
Авфідій Сміливіший, та не хитріший чорта.
Він мужність отруїв мою, забрав
У мене славу: через нього я
Піду на все. Де б я не стрів його
(Хоч сонним, голим, хворим, це байдуже!) —
В святилищі, в сенаті, на бенкеті,
У час молитви чи складання жертви,-
Ніякі звичаї, ні привілеї
Мого не зменшать гніву, не зіб'ють
Ненависті до Марція. Чи вдома
Його знайду, чи навіть в домі брата
Мойого, я понехтую законом
Гостинності — я Марцієві руку
Запхаю в серце... Йдіть у Коріоли,
Дізнайтеся, кого забрали в Рим
Заложниками.
1-й воїн 3 нами ти не йдеш?
Авфідій Я буду в кипарисовому гаї,
На південь від міських млинів. Туди
Звістуй, як розгортаються події,
Щоб згідно з ними і мої діла
Вершилися.
1-й воїн Гаразд. Прийду, мій пане.
Виходять.

ДІЯ ДРУГА
СЦЕНА 1
Рим. Площа.
Входять М є н є н і й і народні трибуни Сіціній та Брут.
Жененій Авгур сказав мені, що до вечора будуть новини.
Брут Добрі чи погані?
Мененій Не ті, що за них молиться народ, який не лю-
бить Марція.
Сіціній Природа навчає звірів знати, хто їхній ворог.
Мененій Прошу сказати мені, кого любить вовк?
Сіціній Ягня.
Мененій Любить, щоб його зжерти; так голодні плебеї
люблять благородного Марція.
Брут Еге ж, Марцій — ягня, тільки мекає, наче вед-
мідь.
Мененій Він таки медвідь, але поводиться, мов ягнятко.
Ви обидва вже старі-дайте-но мені відповідь на одне питання.
Сіціній
і Брут Питайся.
Мененій Чи має Марцій якусь таку ваду, якої не маєте
ви?
Брут йому не бракує жодної вади, він має всі.
Сіціній Особливо пиху.
Брут А хвальковитістю він перевищує всіх.
Мененій Тоді це дивно. Чи ви знаєте, як вас ганьблять?
у місті люди, маю на увазі людей високого роду? Знаєте?
Сіціній
і Брут Як, за що нас ганьблять?
Мененій Ви щойно говорили про гордощі... Я продовжу,
але чи не будете ображатись?
Сіціній
і Брут Ні, ні, кажи.
Мененій Невелика біда, якщо й образитесь. Адже через
найменшу дрібницю у вас уривається терпець. Ну й зліться собі,
якщо вам подобається. Отже, ви засуджуєте Марція за гордощі?
Брут Не тільки ми.
Мененій Знаю, ви самі мало на що здатні, але маєте
багато помічників. Інакше ваші вчинки були б дуже нехитрі. Ваші
розумові здібності занадто мізерні, щоб ви самотужки спромогли-
ся на щось. Ви говорите про гордощі! О, якби ви могли глянути
на себе збоку і гарно роздивитися свої доброчесні натури. О, як-
би ви могли!
Брут І що тоді?
Мененій Що? Тоді б ви пізнали двох негодящих, зарозу-
мілих, лютих, повсякчас ображених трибунів, іншими словами, дур-
нів, яких ще не бачив Рим!
Сіціній Мененію, ми тебе також добре знаємо.
Мененій Мене знають усі як веселого патриція, що лю-
бить перехилити кубок огненного вина, не розбавленого й крап-
лею води з Тібру. Кажуть, що я відповідаю на скаргу одної сто-
рони, не вислухавши скарги другої; що я від найменшої дрібниці
запалююсь, як трут; без причини вибухаю; по ночах не сплю, а
вранці мене не добудишся; я говорю те, що думаю, і не таю злості
в собі. Таких державних мужів, як ви, я не можу назвати Лікурга-
ми. Коли напій, що ви його підносите, щипає мені в роті, я крив-
люсь. Я не можу сказати, що ваші милості добре розуміються на
своїй справі, бо здебільшого ваша мова нагадує ревіння осла.
Я змовчу, коли вас назвуть поважними людьми, та буду з тим
сперечатися, ніби з лютою брехнею, коли скажуть, що ви добрі
люди. Якщо ви все це визначили на карті мого мікрокосму, то
все ж таки хай вам не здається, що ви знаєте мене. Яке зло може
побачити в моєму характері ваш сліпий зір, скажіть, якщо ви мене
так добре знаєте?
Брут Говори, говори, ми тебе дуже добре знаємо.
Мененій Ви не знаєте ні мене, ні себе, ні взагалі нічого.
Вам подобається, коли нікчемні шахраї шапкують перед вами. Ви
можете цілий ранок розбирати суперечку між торговкою помаран-
чами й шинкарем, які не поділили трьох монет, а потім ще й пе-
ренести розгляд справи на наступний день. Якщо вас хапають
кольки при вислухуванні одної й другої сторони, ви кривитеся,
мов штукарі, ваша терпеливість рветься, і, кричучи, щоб вам по-
дали нічний горщик, ви покидаєте слухання справи, яка від ва-
шого розбору стала ще заплутанішою. Єдиний ваш спосіб встанов-
лювати справедливість — узвати обидві сторони шахраями. Ну й
парочка ви обидва — скажу я вам!
Брут Говори, говори, ми добре знаємо, що за столом
ти кращий торохтій, ніж радник на Капітолії.
Мененій Навіть римські жерці потішались би, зустрічаю-
чи таких сміховинних людців, як ви! Найкращі ваші промови —
це лише трясіння бородами, а ваші бороди годяться хіба що на
те, щоб ними напхати подушку для крісла кравця або — осляче
сідло. І все ж ви говорите, що Марцій пихатий, хоч, коли вже на
те пішло, він вартий більше, ніж усі ваші предки, починаючи
від Девкаліона, найталановитіші з яких були потомственими ка-
тами. Всього найкращого вашим милостям! Ви — пастирі плебей-
ського стада, довша бесіда з вами може геть засмітити мій мозок.
Я осмілюсь попрощатися з вами!
Брут і Сіціній відходять убік. Входять Волумнія, Віргілія і Валерія.
Мененій Як ся маєте, мої незмірно прекрасні й настіль-
ки ж благородні дами?! Сам Місяць не був би шляхетнішим за
вас, якби він зійшов на землю! Куди так напружено вдивляються
ваші очі?
Волумнія Шановний Мененію, мій син Марцій повертає-
ться, заклинаю Юноною, не затримуй нас.
Мененій Марцій повертається додому?
Волумнія Так, достойний Мененію, і з великою славою.
Мененій
(підкидає шапку)
Юпітере, прийми мою шапку й мою вдячність.
Марцій повертається додому!
Волумнія
і Віргілія Так, це правда.
Волумнія Дивись, от лист від нього, він написав до сенату
окремо, до дружини — окремо, я думаю, до тебе написав також,
тебе чекає дома лист від нього.
Жененій О, мій дім сьогодні звеселиться! Лист до мене!
Віргілія Звичайно, я бачила його.
Жененій Лист до мене! Він додасть мені сім років життя,
я матиму час поглузувати зі свого лікаря. Найдійовіші рецепти
Галена в порівнянні з тим листом — шарлатанство, в найкращому
разі вони згодяться хіба що для коня. Марцій не поранений?
Він завжди повертається пораненим!
Віргілія О ні, ні!
Волумнія Звісно, поранений! Я вдячна за це богам!
Жененій Я теж вдячний, якщо не тяжкі рани. Отож, пе"
ремога в його кишені? Рани личать йому.
Волумнія Не в кишені, а на його чолі! Він втрете повер-
тається додому у вінку з дубового листя.
Жененій Він добре провчив Авфідія?
Волумнія Тіт Лартій пише, що між ними був поєдинок,
але Авфідій врятувався тим, що втік.
Жененій Йому пощастило. Якби він не втік, його Марцій
так розавфідив би, що я не хотів би бути на його місці за все
золото в скринях Коріол. В сенаті знають про це?
Волумнія
(до Віргілй й Валерії)
Мої дорогі, ходімо ж!
(До Мененія)
Так, так, сенат одержав листа від полководця Комінія, де той
каже, що вся слава належить моєму синові. Мій син удвічі пере-
вершив усі свої попередні подвиги.
Валерія Справді, про нього розповідають дива.
Жененій Дива! Ручусь, то все правда.
Віргілія Боги підтверджують їхню правдивість.
Жененій Правдивість! Клянуся, то все правда. Куди він
поранений?
(До трибунів)
Хай бог береже ваші милості! Марцій повертається додому. Він
має ще більше підстав для гордощів. Куди він поранений?
Волумнія В плече і в ліву руку. Тепер у нього багато шра-
мів, є що показати людям, коли потрібно буде обстоювати своє
місце в сенаті. Як відбивали напад Тарквінія, він був сім разів
поранений.
Жененій В шию і в стегно, отож, він мав дев'ять ран.
Волумнія До останнього походу він мав двадцять п'ять
ран.
Жененій Тепер їх двадцять сім! Кожна рана — могила
для ворога.
Крики й фанфари.
Чуєте! Сурми!
Волумнія Це почет Марція. Попереду в нього — вітання,
а позаду сльози.
Дух смерті темний — у його руках,
Людей він змахом обертає в прах.
Звуки сурем. Входять Коміній і Тіт Лартій, між ними Коріолан,
увінчаний дубовим листям.