Шекспір Вільям - Цимбелін, Шекспір Вільям

А хто вам сказав про нього?
1-й вельможа Один з пажів вашої світлості.
Клотен Чи личить мені піти глянуть на нього? Мене це
не принизить?
2-й вельможа Ніщо не принижує вашої світлості"
Клотен Авжеж, ніщо!
2-й вельможа
(вбік)
Бо ти дурний, аж світишся, а з дурня що візь-
меш?
Клотен Тоді ходім! Поглянемо на того італійця. Удень
я програвся, зате ввечері відіграюсь на ньому, Ходімо!
2-й вельможа Я зараз, ваша світлосте.
Клотен і 1-й вельможа виходять.
І треба ж так: розумна сатана,
А привела на світ такого дурня!
її несхибний мозок все долає,
А син її — недоумок: ледь-ледь
Від двадцяти відніме два! Нещасна
Прекрасна Імогено! Як тобі
Доводиться страждать у цих палацах,
Де батьком править мачуха й плете
Сіть підступів лукавих ради сина,
Що женихається до тебе. Він же
Тобі ненависніший став стократ,
Відколи муж твій у вигнанні, Боже!
Хай вистоїть її твердиня цнот
І розуму недремна охорона,
Аби вернувся вірний Леонат,
Розцвів наш край, звеличилась корона.
(Виходить)
СЦЕНА 2
Спальня. У кутку скриня.
І м о г є н а читає в ліжку. Коло неї п о к о ї в к а.
Імогена Хтось наче стукнув. Це не ти, Гелено?
Покоївка Я, пані, тут.
Імогена Поглянь, котра година.
Покоївка Вже скоро північ.
Імогена 3 вечора читаю
І натомила очі. Забери
Та заклади сторінку. Будем спати
Ні, свічку не винось, хай догорить.
Коли проснешся, вдосвіта розбудиш.
Сон розморив мене.
Покоївка виходить.
Боги ласкаві,
Від злих примар та від нічних спокус
Мене, молю вас, бороніть.
(Засинає)
Зі скрині вилазить Я к і м о.
Якімо Сюрчить цвіркун, сховавшись у пітьмі,
Розвіює тривоги і турботи
І накликає сон. Колись Тарквіній
Ось так скрадався, щоб погвалтувати
Незайману цнотливість... Цітерея!
Як ти розкинулася на постелі,
Розкішно випручалася — лілея,
За сніг біліша! О, якби торкнутись
До цих розквітлих трепетних рубінів,
Що просять поцілунків! Аромат
її дихання сповнює кімнату.
Хитливий вогник свічки зазирає
їй під повіки, паче під фіранки,
Блакитно-білі й золоті, мов небо,
Де два ласкаві сонечка заснули.
Та що це я? До діла! Записати
Усе, що є. Картини — тут і тут;
А там — вікно; її оздобне ліжко;
Цей гобелен — запам'ятать сюжет.
І найважливіше: чи де нема
Стійких прикмет на тілі? Хай вони
Більш переконливо, ніж сто предметів,
Засвідчать і достойно завершать
Мій інвентар. Сон! Ти мавпуєш смерть,
Тож оберни у статую це тіло.
А ти цю руку покидай — ось так...
(Знімає з її зап'ястка браслет)
Він став моїм! Слизький, не те, що вузол
Той Гордіїв твердий. Блискучий доказ!
Ти Постума із розуму зведеш!
А що ж би ще? Ах — груди! Під соском
Темніє цятка. Родимка. Крапки
Навкруг червоні, мов на пелюстках
Первоцвіту. Тепер вже й суд повірить,
Що тайнощі свої на самоті
Мені відкрила й честю поступилась.
Запишемо... Втім — нащо? До дрібниць
Запам'яталось. Глянути у книжку,
Яку вона до сну читала. "Повість
Про Філомелу і Терея". Тут
Закладено. Про що там? Героїню
Беруть. Вже досить доказів. До скрині!
Летіть у безвісті, дракони ночі;
Ще мить — світанку гострозорий крук
Розплющить око. Страшно, о боги!
Хоч ангел поруч, пекло навкруги.
Дзиґарі б'ють тричі.
Вже третю вибило. Пора, пора!
(Ховається у скриню)
Завіса.
СЦЕНА З
Перед Цимбеліновим палацом, під покоями Імогени.
Входять Клотен і двоє вельмож.
1-й вельможа Але ж і ви холоднокровні, ваша світлосте, коли
програєте! Що-що, а в цьому вам немає рівні за картами.
Клотен Усяк холоне, коли програє.
1-й вельможа Але не всякий виявляє благородну витримку, як
ваша світлість, Зате коли виграєте, то гарячому азартові нема
стриму.
Клотен Бо вигравання додає сил хоч кому. Хай-но добе-
руся до тої Імогенки, отоді матиму золота вдосталь. Ну як? Уже
ранок?
1-й вельможа День, ваша світлосте.
Клотен То хай буде музика! Кажуть, вона добре про-
ймає, і радять підступатися з нею до принцеси щоранку.
Входять музиканти.
Ну, шкварте! Пройміть її своїми переборами, а я довершу язиком.
Якщо не пройме —дарма, Все одно не відступлюся. Спочатку щось
благочестиве, а далі ніжну пісеньку з мрійливими словами. Так,
щоб дійшло.
ПІСНЯ
Жайворон, жайворон в небі ранковому;
Сонечко ясне, вставай!
Коней пора напувати з криниці,
Де весняний водограй.
Брость розпускається, все піднімається.
Мила моя, вставай!
Вставай!
А тепер вимітайтеся звідси! Коли пройняло, буду про вас кращої
думки, а ні — знать, їй дзвенить у вухах, і ні до чого кінська воло-
сінь смичків, баранячі кишки струн та козлитони євнухів на до-
дачу.
Музиканти виходять.
Входять Цимбелін і королева.
2-й вельможа Сюди іде король.
Клотен Хоч я заспав, а нагодивсь упору. Хай бачить
старий та по-батьківськи цінує моє завзяття. Доброго ранку, ваша
величносте, і вам, ласкава матусю!
Цимбелін Стережеш двері нашої суворої доньки? То як?
Не виходить?
Клотен Облягав її музиками, а вона хоч би що.
Цимбелін Свого підтакувача не забула,
Що ми недавно вигнали. Дарма,
Він з часом вивітриться, і тоді
Вона — твоя,
Королева Будь вдячний королю:
Дає він зрозуміть усім, що ти —
Його дочці — найбільш достойна пара.
Тож залицяйсь до неї! Користайся
З нагоди кожної, Як відмовляє,
Іще завзятіше слугуй. Показуй
Покору та захоплення без меж
І потурай в усьому, крім одного:
Як проганятиме, ставай безтямним,
Клотен Безтямним? Ні!
Входить гонець.
Гонець Мій пане! Там посли
Наїхали із Рима. Серед них
Прибув Кай Луцій.
Цимбелін Полководець? Знаю,
Це гідний муж. Хоча привіз нам гнів
Свого правителя, до нас прихильність
Він виявляв. Прийнять його достойно
Та згідно з етикетом. Ми самі
Назустріч вийдемо; а ти, наш сину,
Як привітаєш милу з добрим ранком,
То приєднайся з матір'ю до нас,
Бо знадобишся в час переговорів.
Ходімо, наша королево!
Цимбелін, королева, вельможі та гонець виходять.
Клотен Коли проснулася, поговорю,
А ні — хай ще поспить.
(Стукає)
Впустіть, будь ласка!
При ній прислужниці. А що, коли
Позолотить одній з них руку? Злото
Купує доступ скрізь. Бо й лісники
В священні заповідники Діани
За золото вяускали браконьєрів.
За золото вбивають правдолюбів
І вихваляють брехунів. Бува,
За нього б'ють і праведних, і грішних.
Воно, що схоче, зв'яже і розв'яже.
Тому найкраще підкупить одну
Собі на допомогу. Без купила
До них не підступитись.
(Стукає)
Відчиніть!
Входить прислужниця.
Прислужниця Хто стукав?
Клотен Дворянин.
Прислужниця А ще хто ви?
Клотен Син дами знатної.
Прислужниця Оце вже щось,
Бо й інші, як і ви, не згірше тратять
На дорогу одежу грубі гроші.
Що зводите, мілорде?
Клотен Я прийшов
До пані вашої. Вона готова?
Прислужниця Авжеж — щоб не виходить із світлиці.
Клотен Я заплачу тобі за добру раду.
Прислужниця Що?! Добру зраду хочете купити,
Паничику?
Входить І м о г є н а.
Клотен Прекрасна! З добрим ранком!
Сестрице — ручку!
Імогена 3 добрим ранком, пане!
Даремно стільки клопоту собі
Ви завдали! Бо на подяку можу
Сказать одне: я бідна на подяки
І їх не витрачатиму.
Клотен Клянусь:
Я вас люблю.
Імогена Кляніться, не кляніться —
Мені однаковісінько.
Клотен Е, ні!
Це ще не відповідь.
Імогена Я так сказала,
Щоб ви не сприйняли моє мовчання,
Як поступку; а то-мовчала б. Пане,
Благаю вас: облиште! Далебі,
І найласкавішу ласкавість вашу
Одповідь жде шорстка. Пора вже вам,
Бувалому та вченому, затямить
Науку мужню зречення,
Клотен То гріх
Напризволяще кидать божевільну,
Імогена Хто божевільний, той не просто йолоп,
Клотен Ви хочете сказати: йолоп — я?
Імогена Від божевільної почули: так!
Коли ви не чіплятиметесь, я
Не буду божевільною. Отак
Обоє вилікуємось. Пробачте,
Що через вас я, занедбавши чемність
Жіночу, просто висловлю усе,
Що підказало серце: ви мені
Байдужі; ні краплинки співчуття
До вас (за це собі я докоряю)
Нема у мене. Більше навіть: ви
Мені ненависні. Була б я рада
Цього вам не казати, а почути
Від вас подібне.
Клотен ' Не бери на душу
Гріха непослуху перед батьками!
Одруження із підлим голодранцем,
Що ріс, миски вилизуючи наші,
Не є законним, То лише плебеї
Одружуються, з ким лиш заманеться,
Лигаються, аби плодить рабів
І байстрюків, та ви — принцеса; вам
Корону вспадкувати! Вам не можна
Бруднить її з нахлібником.
Імогена Довбехо!
Та був би твоїм батьком сам Юпітер,
А ти — таким, як є,— уже й тоді
Ти і попихачем не годен стати
У мого мужа. Завелика честь
Тобі в державі Постума була б,
Якби плюгавий кат тебе обрав
Своїм помічником.
Клотен Нехай чума
Впаде на Постума!
Імогена От нещастя:
Його ще сміє звати твій язик!
То знай: його заношена онуча
Мені дорожча, ніж усе твоє
Волосся, хай би й кожен волосок
Був Клотеном: Пізаніо, сюди!
Входить Пізаніо.
Клотен "Заношена онуча?" Казна-що!
Імогена
(до Пізаніо)
Біжи хутчій, поклич сюди Дороту!
Клотен його онуча?..
Імогена Причепивсь до мене
Один тут йолоп і розсердив — страх.
Хай там Дорота пильно пошукає:
Десь дівся той браслет, що твій хазяїн
Подарував. Його згубить не можна,
Бо він мені дорожчий за данину
Всіх європейських королівств. Здається,
Я бачила його ще нині вранці
І добре пам'ятаю, як учора
Вночі він був у мене на руці,
Бо ще поцілувала перед сном.
Не міг же він до Постума побігти
Хвалитися, що я з ним цілувалась.
Пізаніо Знайдеться!..
Пізаніо виходить.
Імогена Скрізь шукайте!
Клотен То ж образа:
"Заношена онуча"...
Імогена Саме це
Я вам казала, сер. Подайте в суд.
Клотен Я батькові скажу.
Імогена А також — мамі:
Вона добренька, то мене наб'є.
Що чули, з тим — бувайте!
Клотен Я помщусь!
"Його заношена онуча!" Н-ну!
Виходять.
СЦЕНА 4
Рим. Кімната в домі Філаріо.
Входять Постум і Філаріо.
Постум Коли б то, пане, я такий був певний,
Що прихилю до себе короля,
Як певен я в несхибності її
Чеснот!
Філаріо Які у тебе з ним стосунки?
Постум Ніяких. Вірю: зміняться часи,
Повіє теплий вітер — крига скресне.
А вам я вдячний за любов; тому
Й надія не зів'яла. Вже як всохне,
Прийдеться вмерти вашим боржником.
Філаріо Мені ти щедро платиш добротою
І дружбою. Тим часом обрій наш
Захмарився. Твоєму королю
Відомо: наш могутній імператор
Недаром вирядив послів. Кай Луцій
Данину та недоїмки з британців
Збере, бо Рим не забуває кривд.
Постум Хоч я в політиці не дуже сильний,
Не помилюсь, сказавши: буть війні.
Побачите: ані гроша данини
Не візьме він, і галльські легіони
Вдеруться у Британію безстрашну —
Не ту вже, що знавав ваш Юлій Цезар,
Він глузував із безладу британців,
Хоч потерпав від їхньої відваги.
Тепер, коли державність в них дозріла,
Хоробрі, що навчилися порядку,
Постоять за свій край.
Входить Я к і м о.
Філаріо Диви — Якімо!
Постум Десь олені тебе по суші мчали,
І вітер виціловував вітрила
На морі!
Філаріо А, привіт, привіт!
Постум То як?
Чи не прискорив повороту в Рим
Британський лапідарний ляпас?
Якімо Ні!
Твоя дружина — це краса і ніжність.
Постум І вірність теж.