Роман Євдокимов - Грай, Роман Євдокимов

Хочеш, не вибачай. Хочеш, роби, що хочеш.

Тільки не починай. Ти, як вода, камінь точиш.

Ти, наче перший сніг. Ти, мов зимова тиша.

Вибач, що я не знаю, як не робити гірше.

---

Сумно не вміти сміятися,

Страшно не вміти плакати.

Важко навчитись мовчати,

Нудно не вміти боятися.

Слухай, як серце б'ється,

Відчуй вібрації пульсу,

Спробуй не збитися з курсу.

Навіть коли зітреться

Остання магічна руна,

Прихований ієрогліф,

Не забувай героїв.

Грай на таємних струнах

Всесвіту свою пісню.

Ти і вона єдині.

На дні, як і на вершині,

Не вистачає кисню,

Любові не вистачає,

Але я люблю і дихаю.

Люби і дихай зі мною,

Так, наче це востаннє.

---

Я бачив майбутнє у своїх снах.

Там знову приходив месія. Єдиний в своєму роді.

Надія повернеться в інших життях.

Мені так казали відьми. Я чув, вони знову в моді.

Я в черзі стояв за завтрашнім днем.

Він зараз тут в дефіциті. Майбутнє таке майбутнє.

Я в серці пожежу гасив вогнем.

Так вчили священні книги. І той, хто всюди присутній.

Я все і всім безкоштовно пробачив.

Мене зв'язали і били. А кажуть, що люди невдячні.

Я в снах своїх майбутнє побачив.

Там знову приходив месія. Сказав, що ми всі несправжні.