Роман Євдокимов - Грай, Роман Євдокимов

 

Чуєш, міцний народе!

Розкрий скоріше очі,

Візьми у руки зброю,

Згадай своє ім'я.

 

Твоє ім'я - Свобода!

І щира Правда поруч,

І Совість теж з тобою,

З тобою разом я!

---

Чи можна нахуй дістатися пішки?

Мій король вмер на унітазі,

Твій – на дружині, в твоєму ліжку,

І ти хочеш вмерти, але не на часі.

 

Треба шукати подвійні смисли,

Козирі треба, сильніші карти,

Джокер, король, аби не притисли,

Аби не завадили блефувати.

 

Десять і туз, в новому костюмі,

Люди так люблять дорогі лахи,

У тебе двадцять одне очко в сумі,

Але всі навколо грають у шахи.

 

Треба здаватися непохитним,

Грати з невдачею в кішки-мишки,

Бути тупим, але дуже солідним.

Чи можна нахуй дістатися пішки?

---

Давайте бити дітей, яких вже били до нас,

Руйнуйте, вбивайте, ґвалтуйте, не витрачайте час

На дурний гуманізм, добру – копійка ціна,

Жадібність, егоїзм, брехня, війна і війна

 

Мають у світі сенс, а не дурна любов.

Кров, нехай ллється кров! Знов нехай ллється, знов!

Все просто, коли кулак замість тисячі слів,

Залишиться мало від нас, нам лишать замало днів.

 

Це мій передвиборчий спіч, це мій переможний текст,

Це твій передсмертний глітч, це наш вирішальний тест.

Скажи мені, що Добро завжди переможе Звіра,

А я скажу, що воно саме в це давно не віре.

---

Бити того, хто слабший,

Краще за все ногами,

Натовпом бити краще,

Цеглою, батогами,

 

Іншим зручним приладдям.

Весело і щасливо.

Бити того, хто слабший

Правильно, справедливо.

 

Встанемо дружним колом,

Візьмемо в руки всіляке,

Виб’ємо все лайно

З хворих, слабких, заляканих.

 

Вище тримайте прапор,

Де по білому чорним

Написана наша правда:

«Ми невинні! Ми тут ні до чого!»

 

---

Тебе контролюють годинник і календар,

Думка сторонніх, а також звички,

Ти не господар собі і мені не цар,

Не режисер ти цієї стрічки.

 

Статист. Масовка власної долі.

Як казав класик: «Маленький гвинтик».

Зберися і вголос скажи: «Я пердоле»,

Візьми себе в руки, а ще дробовик.

 

Стріляй. Не барись, а також не цілься.

Не думай, не знай, не треба воно тобі.

Бий. Точно в ціль чи не точно. Не бійся.

Живи. Рознеси все на шмаття й друзки малі.

 

Хай вони дивляться, як ти, мов хворий

Чи хвора, все рівно, скачеш довкола,

Ламаєш їх меблі, ржеш, як потвора,

Чи як потвор, не Важливо і не Вагомо!

 

Але ти не можеш. Годинник, робота.

Побійтеся Бога! Що скаже сім’я?

Не можна. Засудять. Не схвалить спільнота.

Вибач, як не зрозумію і я.

---

Я не люблю зустрічатись з бідою,

Вона пахне кров’ю, лайном і тобою.

Тебе я теж не люблю.

Я надто довго не п’ю.

 

Кожен із нас іде своїм шляхом,

Не має значення, хто ми за фахом,

Мертві або живі –

Все в твоїй голові.

 

Ми зобов’язані щось робити,

Якщо хочеш жити, то треба жити,

Виправдай існування,

Виконуй чужі бажання.

 

Від всього на світі буває втома,

Зникни з радарів, живи нерухомо,

Нікому не заважай.

Вони зруйнують твій рай.

 

Я не люблю зустрічати щастя,

З ним надто важко потім прощатися.

Цілу вічність не п’ю.

Я тебе не люблю.

 

---

Ті, хто писав до мене те саме

Своїми словами, твоїми словами,

Моїми... Не мають вже значення,

Є тільки ти і твоє телебачення,

Тільки умови, сумісні з життям,

Існуванням, блюванням, буттям,

Набуттям найкращої круглої форми,

Гучності, зручності, штучності, норми.

Дивіться уважно, пихато і пильно,

Як зимно, самотньо і нестерильно

В палаті, де люди лікують хворобу,

Яка перетворює вас на худобу.

Де люди так моляться власному Богу,

Щоб не зустрічати його якомога

Довше. Щоб жити, писати одне і те саме

Своїми словами, твоїми словами.

---

Коли сумно – хочеться вмерти,

Коли скрутно – хочеться вити,

Псам безхатнім хочеться жерти,

Твоїм дітям хочеться жити.

 

Моя злість, наче мій наркотик,

Хочеш сили – нагостри зуби,

Приготуйся чинити спротив,

Якщо хочеш надалі бути.

 

Якщо хочеш і далі жити,

То навчись розгрібати завали,

Знай кого, коли, куди бити,

Бий куди, коли, кого знала.

 

Коли сумно – малюй червоним

Собі посмішку на пів пики,

Коли скрутно твоїм військовим,

Значить хтось хоче тебе вбити.

---

Вибач мене за біль. Вибач, та буде ще.

Я все минуле життя змінював назви речей.

Біль я назвав "не біль" , страх я назвав "не страх".

"Це не допомогло", - читаю в твоїх очах.

 

Вибач мене за те, чого так і не зробив.

Вибач, якщо не зміг, вибач, якщо не хотів.

Люди ламають дерева, діти витоптують квіти,

Якщо ти хочеш любити, час починати любити.

 

Час починати хотіти більшого і одразу.

Час починати платити. Час не втрачати часу.

Вибач мене за тишу, вибач мене за слово.

Вибач мене за те, що я вибачаюсь знову.

 

Наше співіснування схоже на співпадіння.

Вибач за листування. Схоже, що це насіння

Впало в родючий ґрунт, виріс синдром бажання,

Тринітротолуол. Вибач, це не востаннє.