Юлія Вирва - Голос, що не змовк , Юлія Вирва

РОЗДІЛ 4

Минали роки. Радянський союз розвалився. З'явилася незалежна Україна. Змінилося декілька президентів. Настав холодний травень 2025 року. 

В невеликій книгарні, яка доживала свої останні дні Іраїда Левченко 32 - на письменниця - початківиця шукала нові книжки. Натхнення остаточно покинуло її. Робота в магазині виснажувала. Жила вона самотньо в маленькому містечку на Львівщині. 

Раптом погляд впав на тоненьку книжечку. Взявши в руки не одразу зрозуміла, що за скарб в неї опинився. 

Скільки коштує? - поцікавилась в продавчині, жінки невизначеного віку.Беріть задарма. Незабаром зачинемось.Дякую. Хай вам щастить.

Вийшовши на вулицю, вдихнула свіже повітря на повні груди. Погода знову зіпсувалася. Коли нарешті настане літо? Цю пору року любила найдужче. Особливо серпень - місяць свого народження. 

Попрямуваши в кав'ярню, що знаходилась неподалік, знайшла й зробивши замовлення сіла за столик у кутку. Витягши з рюкзака зошит стала його переглядати. На пожовклих аркушах акуратними каліграфічним почерком було щось написано. Важко розібрати що саме. Якраз принесли замовлення. Подякувавши дівчині - барісті продовжила знайомство. Скоро переконалися, що це щоденник якоїсь жінки. Хто вона така? Коли жила і чому лишила після себе лише цей щоденник? На ці питання треба було знайти відповіді. Таким чином життя Іраїди хоч трохи змінитися. 

Опинившись вдома жінка перевдягнулася і продовжила читати. Згодом ввела в пошуковик Володимира Ірченко. Ґуґл нічого не видав. Це заінтригувало. Вікіпедія надала декілька речень. Зокрема там наголошувалось, що Володимира зникла за нез'ясованих обставин в часи великого терору.

Ввівши в пошуковик ,,великий терор'' Іраїда вжахнулася. Там розповідалося про масове знищення людей, які виявились терористами. Митці, науковці, режисери - усі попадали в немилість влади. Ту, яку деякі її сусідки прославляли. 

Поглянувши на зошит вона раптом усвідомила, що прагне дізнатися правду, яка завдасть їй болю і очистить душу. 

Взявши його в руки занурилась в читання.

,, Щоночі я чула крик від якого мороз йшов по шкірі. Він час від часу повторювався. Забирали людей. Чорний воронок нечутно прибував на місце і так само швидко виводили мешканців з їхніх квартир. Після цього вони зникали. Мов тіні вдень. Моє покоління стало тінями. Тоталітарна влада спочатку загравала з нами, а згодом почала нищити. Почала з сіл, де панував Голод 1932- 33 років. Тоді померли родичі по мамі. Ми якось вижили. Тоді настала епоха великого терору. Українців масово нищили за те, що вони були українцями. Абсурд. " 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍