Віталій - Чому ми вороги?, Віталій

Розділ 3

За столиком затишної кав'ярні, де ранковий гомін зливався в єдину мелодію міста, Аліна та Максим схилилися над розкладеними документами. Сухі рядки судових паперів, написані незрозумілою юридичною мовою, здавалися неприступною фортецею, та окремі, ретельно виділені ними фрагменти, поволі складалися в картину, що разюче відрізнялася від сімейних легенд, які вони чули з дитинства.

– Зверни увагу на хронологію, – тихо промовив Максим, його палець ковзнув по сторінці, вказуючи на ряд дат. – Судовий процес тягнувся майже п'ять років, і протягом цього часу адвокати змінювалися, як рукавички. Це зовсім не схоже на звичайну майнову суперечку.

Аліна нахмурила тонкі брови, уважно перечитуючи позначені абзаци.

– А ось тут, – її ніготь обвів частину тексту, – згадуються якісь таємні угоди, укладені поза основним договором. Їхній зміст чомусь не розкривається.

Ці дрібні, на перший погляд, несуттєві деталі заронили в їхні серця перші зерна сумніву. За офіційною версією банального майнового конфлікту відчувалася присутність чогось значно глибшого, можливо, навіть брудного.

Далі вони взялися за пожовклі газетні вирізки. Стаття, що висвітлювала судовий процес, була написана в явному ключі співчуття до родини Коваленків, змальовуючи їх жертвами підступних дій Соколових. Натомість замітка про смерть пана Соколова вражала своєю скупістю та холодністю, не містивши ані краплі емоцій чи спроби бодай поверхово дослідити обставини.

– Дивно, правда? – задумливо промовив Максим. – Якщо твоя родина була винна, чому смерть їхнього представника не викликала жодного суспільного резонансу?

Аліна поринула в роздуми. У сімейних переказах Соколових завжди зображували як гордих і впертих, але ніколи – як безпринципних шахраїв. Їй завжди здавалося, що в цій давній історії бракує якихось життєво важливих елементів.

Їхні погляди знову звернулися до зашифрованого листа. Після кількох годин напруженої праці їм вдалося розплутати ще кілька окремих слів та коротких фраз. Промайнули тіні "зради", "підстави" та "свідка, який знає правду".

– Схоже, хтось став жертвою підступного обману, – прошепотіла Аліна, відчуваючи, як неспокій стискає її серце. – І це, безсумнівно, пов'язано з тією фатальною судовою справою.

Максим схвально кивнув. – А можливо, і з тією загадковою смертю. Якщо пан Соколов володів якоюсь критично важливою інформацією, його могли просто усунути.

Ця думка прозвучала в повітрі важким, тривожним акордом. Вони вперше усвідомили, що їхнє розслідування може сягати значно далі за пил архівних документів, торкаючись не лише давніх майнових суперечок, а й, можливо, скоєного злочину.

Наступні кілька днів розчинилися у вивченні пожовклих архівних документів та спробах розшифрувати решту загадкового листа. Бібліотеки стали їхнім другим домом, старі довідники та місцеві архіви – безмовними свідками їхньої наполегливості. Крок за кроком вони збирали розрізнені крихти інформації про події столітньої давнини.

Їхні очі вихопили ще кілька дивних збігів та кричущих невідповідностей. Наприклад, у судових протоколах згадувався ключовий свідок, який несподівано відмовився від своїх попередніх свідчень, що кардинально змінило хід справи на користь Коваленків. Його ім'я несподівано виринуло і в одній із розшифрованих фраз листа, де він фігурував як "той, хто зрадив".

– Це стає дедалі цікавіше, – промовив Максим одного вечора, коли вони сиділи в тиші університетської бібліотеки, оточені вежами старих фоліантів. – Схоже, хтось свідомо маніпулював фактами та свідченнями.

Аліна погодилася, її погляд блукав по рядках давнього документа.

– І цей зашифрований лист, можливо, є ключем до справжньої історії, написаної рукою того, хто знав правду.

Вони відчували, як між ними міцніє не лише спільний інтерес до розгадки сімейної таємниці, а й невидима нитка взаємної довіри. Попри багатовікові родинні чвари, вони бачили одне в одному не представників ворогуючих кланів, а надійних союзників у цій небезпечній грі з минулим.

Проте їхнє таємне розслідування не залишилося непоміченим у вирі міського життя. Кілька разів вони ловили на собі насторожені погляди знайомих їхніх батьків або далеких родичів, які випадково ставали свідками їхніх незвичайних зустрічей. Невловимі тіні чуток про їхні таємні рандеву почали повзти між поколіннями, викликаючи здивування і несхвальне шепотіння в обох родинах.

Одного дня Аліну викликала до себе її мати, пані Соколова, жінка непохитних принципів та глибоко вкорінених упереджень.

– Аліно, мені розповідали, що тебе бачили з…Коваленком, – її голос звучав крижаним докором. – Що це означає?

Аліна відчула, як гаряча хвиля сорому заливає її обличчя. Вона розуміла, що їхня таємниця висить на волосині.

– Ми просто… випадково зустрілися, – спробувала вона невпевнено виправдатися.

– Випадково? – скептично підняла тонку брову пані Соколова. – Не думаю. Пам'ятай, Аліно, хто ти є і з ким тобі не слід мати нічого спільного. Ворожнеча між нашими родинами сягає глибокого коріння, і ти не повинна про це забувати.

Ця розмова стала для Аліни тривожним дзвіночком. Їй стало очевидно, що їхня таємна співпраця може мати серйозні наслідки, якщо про неї дізнаються їхні владні родини. Але невгамовна жага до істини та несподівано міцне почуття симпатії до Максима виявилися сильнішими за обережність.

Тим часом Максим також відчув перші ледь помітні ознаки того, що їхня діяльність не залишається в тіні. Одного вечора, повертаючись додому вузькими вуличками старого міста, він помітив незнайомий автомобіль, який повільно котився за ним на безпечній відстані. Легкий холодок тривоги пробіг по його спині, але він змусив себе зберігати спокій.

Ставало дедалі очевиднішим, що хтось зацікавився їхнім небезпечним копанням у минулому і, можливо, вже намагається їм завадити. Ця невидима загроза лише підсилила їхню спільну рішучість дістатися до самої суті правди, якою б гіркою та небезпечною вона не виявилася. Перші обережні підозри щодо справжніх причин багатовікової родинної ворожнечі міцніли з кожним знайденим доказом, з кожною розшифрованою фразою, немов нитка Аріадни, ведучи Аліну та Максима у все глибші лабіринти минулого, де приховані таємниці могли безжально зруйнувати їхні усталені уявлення про власні родини та їхнє власне, ще таке невизначене майбутнє. Їхнє таємне партнерство, народжене серед пилу забутих архівів, ставало дедалі міцнішим, незважаючи на довгі тіні минулого та відчутну небезпеку сьогодення.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍