Стейсі Браун - Як викрасти серце адвоката, Стейсі Браун

- Як щодо стриптизу? - намагаюсь вичавити з себе посмішку, хоча серце в грудях холоне від страху.

- Мені подобається хід твоїх думок, - всміхається, - тільки одним стриптизом ти не відкупишся.

Його очі блищать в очікуваному задоволенні. Подумки радію що цей самець купився на мій задум.

- Навіть не намагатимусь, - награно фліртую, - сідай і насолоджуйся.

Торкаючись його плеча, я легенько підштовхую його до крісла, в якому він раніше сидів. Все, що мені потрібно — аби він був подалі від мене і від дверей.

Губи чоловіка розпливаються в задоволеній посмішці. Він розвертається і прямує вглиб кабінету, прихопивши з собою келих зі столу, що раніше пив. Я не зводжу погляду з його спини, слідкую за кожним його кроком. І коли він вже підходить до крісла, я більше не зволікаю. Хапаюсь за ручку дверцят і вилітаю в коридор. Ідея безглузда - на підборах швидко бігати мені не вдасться. Але віддатись цьому нахабі в мене немає жодного бажання, так само як і потрапити до в'язниці. Найголовніше - встигнути добігти до зали на першому поверсі. А там я зможу розчинитись серед десятків гостей, і згодом втекти з цього будинку.

Але як тільки роблю пару кроків в коридор, ледь не врізаюсь в величної статури сивого чоловіка.

- Ой, - виривається з моїх вуст.

- Ви не забились? - питає незнайомець.

Аж тут я помічаю поряд з ним молодого чоловіка, що примруживши очі підозріло мене оглядає. Я впізнаю в ньому власника будинку. Від його напруженого і суворого голосу в мене серце падає в п'яти:

- Хто ви?! І що робили в моєму кабінеті?!