Людміла Лонковська - Залізний генерал: Уроки людяності, Людміла Лонковська

Спочатку в однієї нашої тітки не стало чоловіка. Потім у нас не стало тата. Дідусь розумів, що тягар відповідальності за сім’ю лежить на ньому. Згодом роль старшого в родині перейшла до брата. І я радий, що наше сімейство очолив саме він. Я не скажу, що він радить, як краще вчиняти в тій чи іншій ситуації, але часом я сам себе запитував: "А як би вчинив він?”. Бо він зробив би правильно, навіть якби рішення нашкодило йому. Я завжди старався робити, як він».

Перш ніж піти до військового інституту, після дев'ятого класу Валерій Залужний вступив до місцевого машинобудівного техніку — нині це політехнічний коледж. Жартома Валерій Залужний зізнавався, що сильнішою від мрії стати військовим була симпатія до дівчини, яка пішла вчитися в той технікум. Тож спершу генерал пішов за нею, а вже потім — за мрією.

Підготовка до відбиття повномасштабного вторгнення

І. Об'єднані зусилля-2021. Посилена підготовка військ

Полковник Олексій Носков, помічник Головнокомандувача і мій давній друг, помітив, як деякі комбриги виходили з наради ледь не зеленими. Він підійшов до одного з них і спитав:

— Що там сталося?

— Головком сказав готуватися до війни.

Це була осінь 2021 року, до повномасштабного вторгнення залишалося кілька місяців.

Головком наголошував на тому, що варто готуватися до війни, з осені 2021 року. До повномасштабного вторгнення залишалося кілька місяців.

Коли Валерій Залужний став Головнокомандувачем, він продовжив готувати ЗСУ до великої війни з Росією. Адже, заради справедливості, попередники Залужного — генерал-полковник Руслам Хомчак та генерал армії Віктор Муженко — не лише не відкидали загрозу, але й відпрацьовували як відбиття нападу з півночі й сходу, так і ведення бойових дій у місті.

Напередодні 30-ї річниці Незалежності й за півтора року до повномасштабної війни Валерій Федорович вийшов до трибуни, відклавши всі картки з тезами промови, які я заздалегідь підготувала. Це був форум «Україна ЗО». Без жодного хвилювання, впевнено й поволі він почав говорити від себе: «Ми маємо реальну загрозу повномасштабного вторгнення країни-агресора і ми маємо до неї готуватися. Це також загроза, зокрема й національній стійкості. Звісно, держава в цьому випадку має зробити все, щоби Збройні Сили України могли виконати поставлене завдання. Суспільство в цьому випадку має вірити в перемогу й вірити Збройним Силам України».

На форумі зібралося багато ветеранів й військових. Я бачила, як люди кивали головами, погоджуючись. Це була твереза оцінка. Так рівний говорив до рівного. Без обману й заколисування — генерал закликав готуватися.

РНБО затвердила план оборони України 15 жовтня 2021 року. Генеральний штаб працював над ним майже два роки. У плані детально описали різні сценарії небезпек та реагування на них. Ішлося й про відсіч збройній агресії Росії. Це був сценарій перший. І саме його Президент увів у дію 24 лютого 2022.

За місяць до того, у січні, інтерес Сполучених Штатів до цього документа став колосальним. Під час телефонної розмови Голови об’єднаного комітету начальників штабів США генерала Марка Міллі з генерал-лейтенантом Валерієм Залужним американська сторона озвучила прохання ознайомитися з планом оборони України через аташе з питань оборони Бріттані Стюарт. Після розмови Валерій Федорович у звичній для себе манері жартував: «Бріттані, зрозумійте, це державна таємниця, і ми з генералом Шапталою будемо сидіти, на жаль, не в американській тюрмі».

ЗСУ почали великі навчання у вересні 2021 року — «Об’єднані зусилля — 2021». Під виглядом цих навчань провели деякі перегрупування й підготовку. Головнокомандувач припинив ротацію військ у районі ООС, щоб якоїсь миті не сталося так, що там взагалі нікого не буде. Одночасно військове керівництво вивчало можливі дії противника.

Також Головнокомандувач віддав наказ постійно «крутити» протиповітряну оборону, завдяки чому вона потім вціліла. Так само й авіацію. «Я і мої хлопці, — говорив Залужний, — почали готуватися до війни».

Одне з перших його рішень на посаді — наказ відкривати вогонь на ураження в районі проведення ООС. Це теж було частиною його плану. «Необхідно максимально завдавати їм втрат і збивати їхнє бажання до ведення наступу, — пояснював Валерій Федорович. — Треба показувати зуби. Тому що противник жодного перемир’я не дотримувався, довіряти йому не можна».

Тоді ж почали застосувати безпілотні ударні літальні апарати Bayraktar TB2. «Це була обкатка, підготовка екіпажів», — пояснював потім генерал.

Головна наша проблема вже вималювалася — відсутність стратегічних запасів. Не вистачало боєприпасів, палива, бронежилетів, навіть форми. Серйозна загроза — брак ракетного озброєння. Сам Залужний не раз підкреслював, що війну ведуть не Збройні Сили — війну веде держава. А отже всі ресурси держави мають працювати на обороноздатність. Готовність армії до відсічі залежить від того, скільки коштів витратили на її оснащення. До початку вторгнення, коли журналісти попросили Залужного оцінити видатки держбюджету на оборону, він сказав прямо: «133,5 мільярда гривень, які виділили, — це катастрофа».

Валерій Залужний неодноразово наголошував на тому, що війну ведуть не Збройні Сили, а держава. Отже, усе має працювати на обороноздатність.

Мій співрозмовник — Володимир — познайомився із Залужним саме через ці проблеми. З лютого Володимир — військовослужбовець ЗСУ, але до того був представником американської оборонної компанії й відповідав за постачання до України боєприпасів, які початково призначалися для Афганістану.

«Я познайомився з паном Залужним у серпні 2021 року. Це була зустріч щодо боєприпасів і озброєння, які треба було поставити в Україну. Це робила наша компанія. Спочатку ми мали поставити їх у Афганістан за контрактом США, але після зміни тамтешнього режиму в нас лишився майже піврічний запас озброєння. І саме воно було предметом нашої розмови.

Нашу ініціативу Валерій Федорович сприйняв позитивно, сказав, що дуже сподівається на нас. Ми швидко знайшли спільну мову, розуміючи ризики, які стояли перед нами, тобто Україною. Ми відчували, що вторгнення неминуче».

Ці боєприпаси дали Силам оборони України протриматися фактично до кінця весни — початку літа 2022 року, коли партнери почали підтримувати нас важким озброєнням та боєприпасами натівського зразка.

Січень 2022-го й останні кілька тижнів перед вторгненням стали особливо напруженими. У регулярних телефонних переговорах з генералом Міллі йшлося про різні сценарії дій Росії — від широкого наступу до локальної операції на сході.

Я слухала це із жахом. Постійно слідкувала поглядом за Головнокомандувачем та начальником Генштабу, але їхні обличчя були спокійні. Залужний, як завжди, говорив чітко й змістовно. Тільки в останні дні перед вторгненням я помітила розчарування — нам