Михайло Небрицький - Матір порядку, Михайло Небрицький

Розділ 2

З самого ранку Михайлова домовилась зустрітись з батьками Лілії, які приїхали до міста. Вони зупинились в квартирі, яку орендувала їхня покійна донька.

В тісній кімнаті, що слугувала вітальнею, на старенькому дивані Кіра заскочила заплакану матір загиблої – Дарину Віталіївну, яку безуспішно намагався заспокоїти її чоловік – Олександр Пилипович. Після формальних слів співчуття слідча поквапилась перейти до суті зустрічі, намагаючись з’ясувати, чи мала їхня дочка недоброзичливців. Цього разу вона вирішила не приховувати, що смерть дівчини має невипадковий характер.

-Ні. Лілечка ніколи ні з ким не сварилась, – квапливо виправдався вітчим.

Чоловік вирізнявся широкими плечима й суворим, але розуміючим поглядом.

-Ви впевнені? Можливо, вона розповідала, що її хтось переслідує? Хтось надокучав їй?

-Ні! Я б одразу дізнався й зламав би шию тому, хто образив би мою доньку, нехай і нерідну. Та й до того ж, Толя здається мені серйозним парубком. І я впевнений, що якби їй загрожувала небезпека, він би її захистив. Ви краще запитайте його. Ми з нею, самі розумієте, останнім часом рідко спілкувались.

Вітчим намагався триматись впевнено. Було видно, що він – справжній чоловік, голова родини. Витерши сльози, мати раптово схопилась за серце, видавши протяжний стогін, чим добряче налякала присутніх.

-Ой! Сашко! Ой!

-Що? Що трапилось? Знову? – раптом стривожився Олександр.

-Принеси мої ліки! – жінка простягла руку до чоловіка, схопивши його зап’ясток.

-Де вони? В сумці? – він кинувся до передпокою.

-Ні!

-А де?

-Я залишила їх в машині – в бардачку.

-Зараз принесу! – чоловік серйозно непокоївся про здоров’я дружини, тому діяв швидко, але зосереджено.

Коли двері зачинились, Кіра була вражена тим, як швидко «одужала» Дарина. Із щойно вмираючого лебедя вона миттєво перетворилась на жваву жіночку, яка розправила плечі та впевнено всілась на канапу. Витягнувши голову в бік передпокою, вона переконалась, що чоловік пішов, й одразу ж інтригуючим жестом підкликала Михайлову ближче до себе. Кіра не одразу зрозуміла, для чого була розіграна ця вистава, однак вирішила вислухати матір загиблої.

-Знав би він, який цей Толя насправді, давно б йому самому шию скрутив, – почала Дарина.

 

Слідча мовчала, продовжуючи слухати її розповідь, викладену майже пошепки. Ситуація з кожним вимовленим реченням робилась цікавішою, тому Кіра розуміла, що не дарма вирішила цього ранку побалакати з батьками загиблої. Виявилось, що стосунки між Лілією та Анатолієм важко було назвати коханням. Можливо, він й любив її, але на свій лад. За кілька місяців стосунків він заявив, що налаштований дуже серйозно. Його плани включали якомога скоріше створення сім'ї, але Лілія до цього ще не була готова. Проте, це його не надто хвилювало. Він вкотре наголошував, що жінка потрібна чоловікові, щоб створювати затишок в домі, і що вона зобов’язана вийти за нього заміж.

Коли вона спробувала порвати з ним, він застосував силу: повалив її на ліжко та зафіксував руки. Виконавши свій брудний задум, він потім довго благав пробачення, скидаючи все на емоційне напруження, й врешті отримав його. Після цього Лілія дізналась, що вагітна. Виходу вона, по суті, не мала, окрім як погодитись на шлюб із Анатолієм. Але вона не хотіла зв’язувати своє життя з цією людиною, тому вирішила позбутись його дитини.

Спроба повідомити йому про це, звісно, нічим позитивним не закінчилась. До того ж, він, як спадковий медик, чиї батьки були доволі відомими людьми в місті, пообіцяв, що якщо вона звернеться до місцевих спеціалістів, щоб зробити цей "гріх", він обов’язково про це дізнається. Тому було вирішено їхати до Житомирської лікарні, де гінекологом працювала знайома Дарини Віталіївни.

-Тобто ви самі були готові допомогти доньці позбутись вашого онука?

-А як би ви вчинили, якби майбутнє вашої доньки було під загрозою?

-Але чому ви все ж не розповіли чоловікові?

-По-перше, цей Толя тільки мені одразу не сподобався. А ось із ним вони швидко знайшли спільну мову. А по-друге, Ліля прохала не розповідати про ту ніч, коли…

-Коли він силою зачав вашого онука.

-Так. Вона теж боялась, що Сашко цього хлопця просто закопає.

-Тепер зрозуміло. Скажіть, а він міг би заподіяти шкоду вашій дочці?

-Ви знаєте, кілька разів я помічала на ній синці. Вона намагалась їх приховати, але я ж все бачу. Господи, і що вона тільки в ньому знайшла?

Сімейний тиран, який намагався контролювати кожен крок жінки. І попри те, що вони навіть не були заручені, він вже прагнув максимально впливати на її життя, аж до застосування фізичної сили.

Повернувшись із вулиці, Олександр повідомив, що не знайшов в бардачку автомобіля препарат, який Дарина зазвичай використовує в таких випадках.

-Ой, Сашко! Зовсім забула. Я поклала його до кишені свого пальто. Кіра Валентинівна люб’язно його принесла й мені одразу полегшало, – жінка дістала флакон із непрозорого скла з кишені штанів.

От же хитра панночка. Адже логічно, що настільки життєво необхідний препарат вона завжди тримала б під рукою. Але її кмітливості й акторській майстерності можна тільки позаздрити. Проте її сум за загиблою дитиною точно не був грою.

Виходячи з квартири, Кіра почула дзвінок мобільного. Це був Михайло, схоже, з новинами з Медуніверситету.

-Так, Михайле!

-Ви все ж мали рацію. Із шафи з препаратами зник один флакон ефіру. І саме на тій кафедрі, де працює Анатолій.

-Що ж, доведеться його брати. Тим паче, що мати загиблої Лілії щойно розповіла мені нові подробиці їхнього спільного життя.

-Колеги кажуть, що після обіду він має бути тут. Саме встигнете отримати дозвіл на арешт від слідчого судді.

За версією слідства, Анатолій намагався чинити фізичний і психологічний тиск на співмешканку та наполягав на продовженні роду, від чого вона категорично відмовлялась. Запліднивши Лілію, він поставив її в безвихідне становище. Чинячи той самий психологічний тиск, Анатолій переконав її, що через вагітність вона повинна погодитись на шлюб, адже дитина має народитись й зростати в повноцінній родині. Проте рішення позбутись плоду підвело під загрозу всі плани чоловіка. Без ембріона в утробі вона отримувала свободу та могла піти від нього. Тому він вирішив покарати її. Якщо вона вирішила вбити його дитину, то він вирішив зробити те саме з нею.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍