Данута Шемеляк - Принцеса з мечем і принц із сонетом, Данута Шемеляк

3. Привіт, непритомний наречений

Дорога до Каменяру була довгою, скрипучою і сповненою скаргами фрейлін. Олівія весь час повторювала, який Дарій "романтичний", а Рута хникала, що від карети її нудить. Соломія, затиснута між ними в новій сукні (цього разу синій, але неодмінно з рюшами), тримала кинджал у чоботі й мріяла про момент, коли зможе його витягти. Не для бою, а просто щоб налякати когось і розважитись.

Коли вони нарешті дісталися до замку Каменяру — похмурого кам’яного гіганта з вежами, що нагадували зуби старого дракона, — Соломію зустріли фанфари. Вона скривилася.

— Це що, мене так вітають чи когось проводжають на вічний спочинок? — пробурмотіла вона, вилазячи з карети.

— Це традиція, принцесо, — шепнула Олівія, поправляючи їй поділ. — У Каменярі люблять пишність.

— Я люблю картоплю й бійки, але ж ніхто мені їх не влаштовує, — буркнула Соломія.

Їх провели до бенкетної зали, де вже зібралася вся знать Каменяру. Столи ломилися від страв: смажена дичина, пироги з грибами, келихи з вином. У центрі стояв король Каменяру — огрядний чоловік із бородою, схожою на кущ, — а поруч із ним… він. Дарій.

Соломія придивилася. Худий, блідий, із довгим темним волоссям, яке спадало на очі. У руках він тримав пергамент, а на обличчі застиг вираз, ніби його щойно змусили з’їсти кислий лимон. "Очі як озера", казала Олена? Ну, хіба що як болото після дощу.

— Ваша величносте, панове, — проголосив король Каменяру, — вітайте принцесу Соломію Зеленоцвітську, наречену мого сина Дарія!

Зала вибухнула оплесками. Соломія змусила себе всміхнутися, але вийшло щось середнє між оскалом вовка й гримасою нудьги. Дарій підняв очі від пергамента, глянув на неї — і завмер. Вона помітила, як його погляд ковзнув по її міцних плечах, які сукня не могла приховати, і… хлопець похитнувся.

— О ні, він же не… — почала Олівія, але не встигла договорити.

Дарій із тихим "ох" гепнувся на підлогу, прямо на килим із вишитим гербом Каменяру. Зала ахнула. Король закричав:

— Лікаря! Мого сина труять!

— Та нікого не труять, — фиркнула Соломія, підходячи ближче. — Він просто злякався. Чи то мене, чи то рюшів.

Вона нахилилася над Дарієм, який уже приходив до тями, кліпаючи очима. Його пергамент валявся поруч, і Соломія краєм ока помітила рядки: "О, доля гірка, мов осінній вітер…" Вона ледь стримала сміх.

— Ти живий, поете? — гукнула вона, ляснувши його по щоці. Не сильно, але гучно.

Дарій різко сів, відсахнувшись.

— Х-хто ви? — прохрипів він.

— Твоя наречена, — відрізала Соломія, схрестивши руки. — А ти, бачу, не готовий до такого щастя.

Зала вибухнула шепотом. Король Каменяру почервонів, ніби перезрілий буряк, але швидко взяв себе в руки.

— Гм, юний Дарій просто… перехвилювався! — проголосив він. — А тепер — бенкет!

Соломію потягли до столу, але вона не поспішала сідати. Її погляд упав на капітана гвардії — високого типа з кривою посмішкою, який стояв біля трону. Він дивився на неї так, ніби оцінював коня перед купівлею.

— Що, принцесо, монастир вас не навчив манер? — кинув він, коли вона проходила повз.

Соломія зупинилася. Усміхнулася — холодно й небезпечно.

— А тебе, бачу, життя не навчило тримати язик за зубами, — відрізала вона. — Може, перевіримо, хто кого навчить?

Капітан пирхнув і поклав руку на меч. Соломія відчула, як кинджал у чоботі приємно тисне на литку. Зала затихла, чекаючи, що буде далі. Дарій, який уже підвівся, знову поблід і пробурмотів:

— О, музи, врятуйте нас від бурі…

— Спокійно, поете, — кинула Соломія через плече. — Я сама розберуся.

І перш ніж хтось устиг зупинити, вона одним рухом витягла кинджал із чобота й кинула його вгору. Лезо блиснуло в світлі люстр і встромилося в стіл прямо перед капітаном — за п’ять сантиметрів від його руки. Він відскочив, як наляканий кіт, а Соломія невинно всміхнулася.

— Ой, вибачте, рука здригнулася, — сказала вона. — Монастир, знаєте, нервове місце.

Зала вибухнула сміхом і шепотом. Король Каменяру кашлянув, Дарій закрив обличчя руками, а Соломія зрозуміла: ці заручини будуть веселими. Хоч і не такими, як усі сподівалися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍