Олена Вал - Різдвяні історії, Олена Вал

Розділ 4 Світ не без добрих людей

                                                   травень 2017 року, м.Київ

     Після того, як родина влаштувала  Лілю на лікування до ОХМАТДИТу, вони активно почали пошуки тимчасового притулку в Києві. Облаштуватися на новому місці виявилося непросто. Вони орендували невелику однокімнатну квартиру на околиці міста. Тіснота й незвичні умови життя стали справжнім викликом для сім'ї, яка ще не оговталася від пережитого. Сина Сергія потрібно було влаштували до школи, а це  виявилось ще тією проблемою, бо всі заклади виявились переповненими. Та й хлопця почали булити однолітки майже одразу, так і не давши йому оговтатись від пережитого чи призвичаїтись до нового місця.

       Тато Лілі, Володимир, щодня об'їжджав місто в пошуках роботи. Його досвід водія допоміг йому знайти місце в одній із кур'єрських служб, але зарплатні ледь вистачало на оренду квартири та базові потреби. Мама Світлана взяла на себе турботу про дітей, а дорога до  доньки часто займала у неї цілий день. Ліля наполегливо вивчала мову жестів та мала свої перші успіхи в цьому.  Молодший брат, хоч і намагався бути сильним, часто засмучувався, сумуючи за домом.

        Їхні сусіди виявилися різними. Микола та його дружина Ганна, які жили поверхом нижче, з самого початку демонстрували ворожість. Якось, коли Світлана принесла їм пиріжки на знак знайомства, Микола лише холодно сказав:

— Ми нічого від вас не хочемо. Нам тут і без переселенців проблем вистачає.

       Ганна, стоячи за чоловіком, лише зневажливо скривилася й зачинила двері.

      Натомість Дмитро і Ліза, молода пара, що жили по сусідству, стали справжньою підтримкою. Вони допомагали сім'ї облаштувати побут, ділилися їжею і навіть приносили іграшки для Сергійка.

— Якщо щось потрібно, звертайтесь, — говорила Ліза, передаючи Світлані коробку з теплим одягом. — У нас теж непрості часи були, тому ми розуміємо, як це — починати з нуля.

— Ви не уявляєте, як це для нас важливо, — з вдячністю відповіла Світлана. — Спасибі вам величезне.

— До речі, якщо Володимиру потрібна додаткова робота, — втрутився Дмитро, — у мого знайомого на СТО є вакансія. Можу його порекомендувати.

       Для Лілі  молода пара часто передавала книжки, щоб дівчинка могла відволіктись від лікування та поринути хоч і в вигаданий, але казковий світ без болю, проблем чи смутку. Ліза з Дмитром щиро  цікавились  самопочуттям дівчинки та переймались станом її здоров’я.

— Лілю, як твої справи? — питали вони одного разу, коли зайшли до неї в палату із тортиком.

— Мені вже краще, — відповіла дівчинка, посміхаючись. — Завдяки вашим книжкам я тепер знаю стільки цікавого про Київ. Дівчинка переклала на мову жестів свій діалог з відвідувачами для Славіка та Марини. Марина посміхнулась та показала лайк, а Славік  щиро посміхнувся.

      Не дивлячись на труднощі, сім'я поступово адаптувалася. Хоча ворожість деяких сусідів ранила, теплі й добрі стосунки з Дмитром та Лізою стали опорою для родини в цей складний період.

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍