Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Наукова фантастика » У пошуках спадщни, Орест Сонечко 📚 - Українською

Орест Сонечко - У пошуках спадщни, Орест Сонечко

12
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "У пошуках спадщни" автора Орест Сонечко. Жанр книги: Наукова фантастика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 

***

– На щастя, на той момент дослідження космосу вийшло на новий рівень. Подорожувати між різними системами стало легко та швидко, – дівчина вивела голограму, де було фото науковців, і додала: – Це перші хвилини, як вони знайшли зіркову систему, що зараз називається Європа. На той час це було нонсенсом. Вчені припускали, що десь за обрієм існує ще одна Земля. Однак ніхто не міг подумати, що вона виглядає саме так…

– Перепрошую?! – хлопець, очевидно, знуджений лекцією, підняв руку.

– Слухаю…

– Чи можна пропустити нудний урок історії та перейти до чогось цікавішого? 

– Нябе, циц! – відгукнулася вчителька. 

– На жаль, ваша школа обрала саме цей пакет послуг. Тому не можу нічого вдіяти, – Фаніру не любила, коли її перебивають, адже втрачала хід думок.

Діти почали перешіптуватися між собою про перспективи екскурсії. Дівчина чітко зрозуміла, що ті бажають втекти кудись подалі, тому вирішила допомогти їм з вибором. 

– Я б не ризикувала ходити тут одному. Боюся, що накличите на себе біду монголо-татарського іга. Подивіться тільки на бідолашну міс Яріму, – вона вказала на свою колегу. 

Її втомлене обличчя та руки, що безвольно бовталися, склали неперевершене враження на дітлахів. Вони одразу втратили бажання до пошуку пригод на свою… долю. 

“Тільки не варто їм знати, що вона зовсім не втомлена, а просто дуже повільна через ген Болотної черепахи”, – насолодившись своєю витівкою, дівчина повернулася до роботи. “Хвилинку, а це що…”.

До ока припала Неятта, що показувала головний експонат виставки без ковпака. Її рухи були дивними та наче стривоженими. У той момент, як вона закривала стенд, жінка-бджола поклала під нього щось незначне. 

“Що вона робить?”

 

– Перепрошую, міс, а ми можемо продовжити? У нас просто далі ще багато справ, – непроханий голос вчительки нагадав про обов’язок.

– Так, звичайно, – відклавши спроби дізнатися, що буде далі, повернулася до громади. – Однак науковці не очікували, що друга Земля буде розділена. Як результат, ми бачимо, що вона розмежувалася на материки, а згодом ще й на країни. Таким чином ми отримали сім нових зіркових систем: Європа, Азія, Австралія й Океанія, Африка, Антарктида, Північна Америка та Південна. У свою чергу вони мають планети, кожна з яких відповідає країні з минулої Землі… 

 

***

Її шлях був звивистим. Ногами перебирала швидко, адже чудово знала можливості Хортиць: сама колись навчалася з ними. Життя жартівливо перевернулося з ніг на голову, коли дізналася про таємну організацію, що тримала частину закону у своїх руках. Розчарувалася в системі та ще й довідалася про витівки далекого брата. Зі злості приєдналася до нього– і так пішло-поїхало. 

 

Хвіст тримала практично втиснутим в тіло, адже побачити серед темних вулиць руду було просто. Постійно бігла, щоб відірватися від погоні. Вуха гостро ловили кожен шурхіт. Зненацька позаду затупотіли. Серце пропустило удар, а тіло під дією інстинктів застрибнуло на трубу. Руки обхопили залізну площину, а ноги, гойдаючись, неслися вище. Врешті дісталася верху. Навіть не дивилася, хто женеться за нею. Балансуючи хвостом, попрямувала вперед, а там стовп. 

“Час випробувати свої навички”.

 

Розігналася, вхопилася, закрутилася і врешті повернулася в бік нападниці. Декілька ударів. Відбила. Обличчя приховувала маска, а на тілі фірмовий комбінезон. Спробувала обвести– різко опустилася. Ногою вдарила по кісточках, а нападниця схопилася за хвіст. Обидві рвучко смикнулися. Тоді Хортиця вдарила ногою в живіт та повалила дівчину на трубу. Зняла маску і…

– Ти!

 

***

Фаніру привела дітей до наступного стенду. Підтягнула до себе Україну. На поверхні велетенського глобуса майоріли одинадцять материків: Середнє Подніпров’я, Волинь, Полісся, Поділля, Слобожанщина і тд. Природні зони дивовижним чином були ідентичними до України зі Старої Землі. Нова планета була малою, як минулий Місяць. Тому природа тут кардинально не відрізнялася з півночі на південь та зі заходу на схід. 

 

Таким чином розпочалося заселення цієї системи, зокрема й України. Спершу все було добре: люди навіть не відчували змін. Екосистема дивувала лише кількома новими видами тварин та рослин. Однак згодом людський організм зустрівся з проблемами. Розвиток біоінженерії так квантової біології допоміг вчасно та практично вдало впоратися з ними. Наприклад, греки стали щасливими власниками жабр та плавників; норвежці виросли у добрі двадцять сантиметрів, а їх шкіра отримала блакитний відтінок; іспанці перетворилися на холоднокровних істот, що потребували постійної палаючої зірки. 

 

– Українці стали звіролюдьми. Матері не могли народити дітей на цій планеті, адже їхні слабкі організми не витримували тутешніх бактерій. За допомогою квантової біології науковці знайшли проблему на атомному рівні. Вони вирішили виживити гени тварин з Старої України новим мешканцям, адже ті чудово прижилися на новій території, – Фаніру обвела зал руками– додала: – Тому зараз ви можете побачити таке різноманіття мутованого ДНК: наполовину людей та наполовину тварин. 

– Підкажіть, а які саме гени передавали людям? Це ж могло спотворити їхнє єство та перетворити на монстрів, – поцікавилася вчителька.

– Це питання краще задати науковцям. Можу сказати, що в тіло яйцеклітини вводили чистий ген, який був позбавлений домішок тваринної сутності, – вона на секунду задумалася, – проте, як ви бачите, наші знання в цій сфері не були досконалими. Так і з’явилися звіролюди. 

– А з якими проблемами зустрічалися ці “нові” люди? – виникло запитання з групи дітей: їм, очевидно, стало набагато цікавіше. 

– Все залежало від генної модифікації. Хижаки часто відчували жагу до травоїдних, тому вчилися контролювати свої інстинкти. У людей з генами птахів, особливо тих, що літають, були надто ламкі кісти. Усі інші зміни можна прочитати в спеціальному залі, – вона вказала в потрібну сторону. 

1 2 3 4 5 6 7 8
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «У пошуках спадщни, Орест Сонечко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "У пошуках спадщни, Орест Сонечко"