Влада Клімова - Крихка вірність, Влада Клімова

Розділ 4.

Наш готель виявився гарним і всі рекламні описи справдились. Ось тільки дядько, що віз нас з аеропорту виглядав трохи страшним. Він ледве розмовляв англійською, тому ми з Амандою намагалися не чіпати його.

Зморені довгим перельотом дівчата покірно віддалися в руки обслуговчого персоналу й після короткого підтвердження особи попрямували слідом за носієм речей.

Номер, як і обіцяно, був з частковим видом на океан. Зліва й справа від темного горизонту сяяли незліченні вогники узбережжя та кликали познайомитися ближче з красою цих місць. Але наразі я ввічливо пропустила Аманду до ванної кімнати, сама ж всілася в зручне м’яке крісло й миттю відключилася.

Подруга швиденько освіжилася й дала мені змогу потрапити під жадані потоки води. Тут було стільки гігієнічно-косметичних засобів та приладдя, що я пошкодувала про велику косметичку, котру захопила з собою.

У кожній з двох просторих кімнат, зручно встановлені шикарні ліжка, розміру кінг сайз. Щоб ми не замерзли, хазяйновита Аманда вже підлаштувала систему кондиціонування десь градусів під двадцять та, наче хом’ячок, забралася до свого ліжка й моментально заснула.

Я тихенько зняла з себе вологий рушник, жбурнула його на мордочку якоїсь кам’яної статуетки, що стояла біля мого ліжка та з неймовірною насолодою сховалася під легке ароматне простирадло.

Господи, як же добре опинитися в такому привітному місці після пекельних повітряних мук! Я лежала й посміхалася та мовчки дякувала подрузі, що вона страшенно настирлива й майже силоміць витягнула мене з дому. Я дуже давно ніде не бувала!

Весільна подорож до Вегаса, безсумнівно, не рахується. Бо вона виглядала, наче ознайомча туристична мандрівка й не більше. Не було ні ночі кохання й ніяких інших запаморочливих подій. Просто поставили підписи та майже поцілувались, а в номері вляглися кожен на свій бік шлюбного ліжка й назавтра помчали додому. Майклу тоді потрібно було готувати піврічний фінансовий звіт і в мене в мережі залишалися незакінчені справи. Окриленою щастям була лише моя мама.

Сьогоднішній гавайський ранок зустрів нас яскравим сонцем і я відчувала себе новонародженою. Менді так зморилася лаятися зі стюардесою та демонструвати свою вольову натуру, що й досі міцно спала, вчепившись в одну з подушок так, наче то вже був жаданий «загарбник» її тіла.

Я відразу накинула купальник та вийшла на балкон. Боже, яка неймовірна краса навколо! А колір океану такий самий, як малюють у рекламних листівках. Я чомусь завжди думала, що то ефекти фотошопу, а він і справді такий! Це не колір, а ціла палітра відтінків від темно-синього до майже білого, на гребінцях хвиль. А ще блакитний та зелений, ніжно салатовий чи смарагдово-жовтий. Всі-всі прохолодні барви присутні у неосяжній далечі води. І до них так хочеться доторкнутись, що навіть вранішній голод не заважає прагнути туди.

Легкий вітерець пестить моє волосся та ніжно лоскоче спину. Повітря ще не гаряче, а ніжно тепле й наповнене солодко-терпкими пахощами квітів. Воно магнетизує й наказує швидше зійти вниз, щоб ближче роздивитися цей квітучий край та наповнити ним кожну клітинку змореного гігантським містом тіла.

– Прив-і-іт! – чую я позаду себе блаженний голос Менді й повертаюся до номера та відключаю кондиціонер.

– Алоха, подружко! Яка ж ти все-таки молодець. Я б сама нізащо... А ти велична у своїй репортерській настирливості. Зараз дивилася на океан. Менді, він навіть звідси п’янить. Після Гудзона - це наче інша планета, – переповіла я Аманді свої перші враження, отримані на балконі, а вона солодко потягнулася та спитала:

– Ти як: вже повністю готова після сніданку поринути до казкових хвиль, чи тобі ще треба підготуватись?

Це вона так делікатно натякає, що в моєму шлюбі немає перед ким добре голити зону бікіні. Бо вже сто разів чула, що екзотичного кохання у нас з Майком не буває. Якщо точніше, то дві колоди інколи спарюються на якусь мить, а потім на тижні забувають про існування одне одного. І виходить в такому випадку немає жодної потреби для краси поміж ніжок.

Але ж я жінка цивілізована й тому ґрунтовно підготувалася та наразі була голенька скрізь. Я навіть до солярію завітала перед відльотом, щоб ненароком відразу не обгоріти під палким гавайським сонцем. Тому скромно відповіла їй:

– Готова, наче молодий огірочок, мем.

– Це добре. Тоді гайда одягатись! У мене теж кілька купальників з собою, але пізніше організуємо скажений шопінг та прикупимо щось нове, – при слові «шопінг» очі моєї подруги спалахнули традиційною жіночою пристрастю. Ми вбралися в шортики й майки та пішли пошукати чогось смачненького.

Сніданок входив до нашої турпутівки, але ми не скнари й тому вирішили відразу розібратися: що тут вранці подають для таких гарнюніх туристок? Щоб не виглядати зовсім тупенькою, я вдома перечитала купу описів гавайських страв та наживо вони здавалися просто фантастичними.

Ми зробили пісні мордочки й вибагливо оцінили кілька кафе на узбережжі. Менді сподобався один екзотичний заклад, що був найближче до води. Звідси добре видно хвилі океану й тих, хто зранку пірнає в них. Таких було небагато, але й немало.

Ось вже подали замовлення й ми почали поглинати смаколики за обидві щоки так, наче нас не годували кілька днів. Я сиділа й милувалася парочкою серфінгістів, що здалеку виглядали наче фігурки з мультика, адже працювали так вправно й синхронно, що живі люди на подібне точно не здатні.

Менді вмостилася навпроти мене й не бачила їх та й взагалі їй було не до огляду. Ця дикунка тупо запихалася рисовими булочками під ароматну бразильську каву. До цього вона вже встигла проковтнути яєшню з беконом, а ще жадібно позирала на фруктовий десерт, що нам тільки-но принесли.

Тому двійко спортивних засмаглих тіл, що гойдались на хвилях, її геть не цікавили. Хоча саме вона мужньо витримала переліт, з ілюзорною мрією: знайти собі на час відпустки сексуального маніяка, котрий задовольнить її відчайдушну хіть. Ну, ще вона збиралася зловити хвилю на дошці для серфінгу. Але то вже таке.

Розділ 5.