Влада Клімова - Крихка вірність, Влада Клімова

Прискіпливі дівчата з гігантського міста вже облазили доступну територію комплексу й заспокоїлись, бо місце вподобали дійсно гарне. Наш корпус знаходився на першій лінії, а поодаль розташувалися ще два. Кілька великих басейнів, зелені простори поля для гольфу та ґрунтові тенісні корти додавали насиченості цьому місцю відпочинку. Але найбільше нас зацікавив місцевий нічний клуб, з живою музикою, котрий дуже розхвалювали співробітники на ресепшні.

І все-таки спочатку ми вирішили втамувати спрагу серед чарівних смарагдових хвиль, а вже ввечері неодмінно підемо потанцювати та знайдемо для Аманди якогось жеребця на кілька днів.

Доскочу напившись та нанюхавшись неймовірно чистої солоної води Тихого океану, ми трішки зморилися й прилягли відпочити на зручних лежаках біля центрального басейну. Недосвідчені туристочки, мабуть, зовсім згоріли б під палким сонцем Гонолулу, якби не одна мудра пані, що проходила повз. Вона делікатно порадила нам сховатися в тінь, хоча б на декілька годин, адже перший день відпочинку вже приніс нашим тілам жахливі результати й ніч обіцяла пройти в пекельних муках.

Ми з Менді глянули одна на одну й тільки тоді відчули, що шкіра просто палає. Усміхнений адміністратор пообіцяв надіслати до нашого номера спеціаліста з опіків шкіри й скоро до нас завітала дівчина тайка та привезла на візку купу якихось баночок.

Вона уважно обстежила «подвійний шашлик» й почала змащувати болючі тіла густими сумішами. Тепер нам обом стало трохи ліпше. Ми розрахувалися з нею за послуги й навіть купили тієї гидоти, щоб мастити одна одну вночі, коли стане зовсім нестерпно.

А в думках знову й знову дякували добрій жінці, котра вчасно нагодилася, щоб попередити про нашу дурість та все одно друга гавайська ніч обіцяла бути зовсім не такою приємною як перша.

– Оце ми з тобою дорвалися, Семі! Накинулися на дармовий сонячний інклюзив, як тупенькі фермерки, – стогнала Менді, коли я вкотре мастила її нещасне тіло цілющою саламахою.

– Чому «як»? Ми саме вони і є! Звідки ж бідолашним нью-йоркським дівчатам знати: яким нещадним буває острівне сонце? Я відчуваю себе наразі готовою до вживання куркою-гриль. Менді, не крутись, бо все замастиш... Але ж погодься, що водичка тут, наче шовк. Пестить і огортає так, що вилазити зовсім не хочеться, – пригадувала я неймовірну приємність місцевих хвиль.

– Мала, а пішли поплаваємо! – запропонувала мені друга курка-гриль.

– Амандо, опам’ятайся! Ми й так ніякі. Куди ще плавати під зорями? – шукала я здорового глузду, бо вже й так послухалася цієї збудженої оптимістки та припхалася сюди.

– Семі, то я ж тебе не до нічного клубу кличу, а до твоїх улюблених шовкових хвиль. Нехай солона вода трохи зніме температуру наших тіл. Прошу: пішли! – ледве не плакала подружка.

Ну, як їй відмовиш? Я спробувала обережно змити в душі ту тягучу гидоту зі скаліченого тіла й одягла геть відкритий купальник, щоб менше давив. Хто нас побачить серед ночі? Накинула плаття-сітку й вийшла за Амандою до ліфта.

Ми спустилися вниз й миттю зрозуміли: як сильно помилялися відносно тиші! Нічне життя навколо готелю просто вирувало. Тут сяяли сотні вогнів і було так само яскраво, як вдень, тільки небо мерехтіло зорями. Засмаглі тіла й усміхнені обличчя створювали неповторний колорит гавайської ночі.

Звідусіль чулася музика та щасливий сміх. Люди з вереском кидалися до басейнів, а на майданчику вже розгорілися дикі танці, під супровід місцевих музик. Та ми, наче застукані злодюжки, похапцем спустилися до води й там дійсно виявилося спокійніше.

Звичайно туристи, що полюбляють нічні запливи, колисалися на хвилях. Ми з Амандою залишили шльопанці й рештки одягу на піску та залюбки опинилися у воді. Вона огорнула теплом, але не гаряче. А без яскравих променів сонця здавалася неймовірно лагідною.

Менді мужньо попливла вздовж берега, а я просто стояла майже по шию у приємній прохолоді й відчувала блаженство. Та ось почула незнайомий голос і здригнулася.

– Привіт, нічні мавки! Вам не сумно на самоті? Можна скласти компанію?

Я повернула голову й побачила поруч дошку, а на ній засмаглого чоловіка. Він майстерно зіскочив до води й опинився дуже близько. Потім ввічливо відсторонився, легким рухом виштовхнув дошку на берег і встромив у пісок. Далі приязно простягнув мені руку, щоб допомогти вийти на берег.

Сильна долоня була тепла та ще мокра. Я відчула легеньке стискання й від цього мене наче струмом вдарило. Скоро за ним з води вийшов ще один і так само хвацько прилаштував дошку до піску.

Тепер я зрозуміла, що це та сама парочка серфінгістів, котрими вранці здалеку милувалася за сніданком. Ось Менді теж вибралася з води й незадоволено запитала:

– А це що тут за прес-конференція намалювалася? Панове, йдіть собі. Не заважайте дівчаткам відпочивати.

– Та ми навпаки хотіли допомогти, якщо дозволите. Здається ви зовсім новенькі й трохи перегрілися в перший день. Це добре, що прийшли вночі, – з посмішкою продовжив той, що вивів мене з води та не звертав уваги на некомпанійський тон Аманди.

– Менді, ну чого ти лякаєш людей своїм гонором? Ми не проти компанії. Навіть хотіли піти до клубу, але сьогодні бувалі туристи нас просто засміють. Це як станемо схожі на нормальних людей, тоді з радістю сходимо потанцювати та випити по коктейлю, – першою відгукнулась я на заклик молодиків.

– Домовилися! Але спочатку давайте хоч познайомимося. Я - Террі. А це мій кореш - Алан. Ми тут все знаємо й зможемо разом сходити кудись. Покажемо водоспади й дельфінів чи що захочете, – приємним голосом запропонував Террі.

Другий стояв поки мовчки й поглядав у бік Аманди, як справжній мисливець, наче вирішував підійде йому така дичина чи ні? А коли зрозумів, що його друга від мене вже не відтягнути - вирішив, що підійде й наблизився.

Я зашарілася, наче випускниця церковної школи та вдруге доторкнулася до міцної руки. Це було дуже приємно.